Недогірський ліс
Недогі́рський ліс — заповідне урочище місцевого значення в Україні. Один з об'єктів природно-заповідного фонду Херсонської області.
| Недогірський ліс (заповідне урочище) | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| 47°19′04″ пн. ш. 33°14′49″ сх. д. | |
| Розташування: |
 УкраїнаХерсонська область, Великоолександрівський район, при західній околиці смт Велика Олександрівка |
| Площа: | 216 га |
| Заснований: | 1983 р. |
| Керівна організація: |
ДП «Великоолександрівське ЛМГ» |
| Країна |
Україна |
  | |
| |
 Недогірський ліс у Вікісховищі | |
Розташоване при західній околиці смт Велика Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області.
Площа заповідного урочища 216 га. Статус присвоєно згідно з рішенням облвиконкому від 19.08.1983 року № 441/16. Землекористувач (землевласник) — ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (кв. 45-49, 51-55, 57).
Історія створення
Штучні насадження почали створюватися наприкінці ХVІІ століття.
І період — 1698-1804 рр. Інтерес до лісу та створення штучних насаджень виявляли державні особи.
ІІ період — 1804-1848 рр. Ініціатива щодо вирощування лісів переходить до приватних осіб.
ІІІ період — 1848-1898 рр. Почалося цілеспрямоване штучне вирощування лісів переважно на державних землях степу.
Протягом 30-40 років було створено насадження в урочищах «Архангельське», «Дубки», «Летючі піски», «Недогірський ліс», де і тепер трапляються поодинокі дерева дуба черешчатого 150-160 річного віку.
ІV період — 1898 р. введення закону про лісокультурну заставу (1898 р.), згідно з яким промисловці зобов'язувалися відновити вирубані насадження за власний рахунок.
V період — 1898-1991 рр. У 1918 році вийшов «Основний закон про ліс», який закріпив державну власність на ліс та заклав основи нового лісогосподарювання. У 1921 році було прийнято постанову «Про боротьбу з засухою», в якій було намічено основні заходи — полезахисне лісорозведення і відновлення вирубаних лісів. Лісовому господарству почали постачати машини, плуги, трактори. Була розроблена агротехніка посадки і вирощування захисних насаджень.
Природні умови
Рельєф місцевості широкохвилястий, у межах території лісництва характеризується чергуванням рівнинних поверхонь з річковими долинами, балками, ярами. Широкі рівнинні міжріччя є переважаючою формою рельєфу, порізані глибокими ярами і балками з досить ерозійними схилами. Територія лісгоспу цілком розміщена в межах басейну річки Дніпро.
Созологічна характеристика
Рослинний світ лісового масиву представлений хвойними породами дерев: сосна звичайна, сосна кримська, листяними породами дерев: дуб, ясен, клен, робінія біла, в'яз, чагарниками: глід, бузина, терен, шипшина.
У заповідному урочищі переважають соснові насадження, вік яких досягає 110 років. Ці насадження створюють штучні бори. Спостерігається насінневе відтворення у вигляді різновікових груп підростка. Соснові ділянки лісу представляють собою рослинне угрупування, де крони дерев відносно розріджені, ажурні і пропускають багато світла. Тому у сосновому лісі немає сильного затемнення, рослини нижніх ярусів відносно добре освітленні, в сосновому лісі також сухо.
Література.
- Про затвердження порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2009 р. № 733 – 22 с.
- Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №724 – с.8.
- Бойко М. Ф. Природа Херсонської області / М. Ф. Бойко. – К.: Фітосоціоцентр, 1998. – 120 с.
- Бойко М. Ф., Чорний С.Г. Еклологія Херсонщини.- Херсон: Терра.-2001.- 156 с.
- Гордієнко Н.М., Бондар А.О. Інтродуценти в дібровах Полісся та Лісостепу України. – К. Урожай, 2001. – 448 с.
- Осмола М.Х. Лісові культури. Лісові розсадники, - К. ІСДОУ, 1995. – 92 с.
- Свириденко В.Є. «Практикум з лісівництва». Навчальний посібник, - К. : Арістей, 2011. 468 с.
- Сімкін Б.Ю. Дерева лісів і парків. Видавництво «Рад.школа». 1989
- Українська енциклопедія лісівництва, т.1. Абіотичні фактори – Лялечка/ Ред.кол. С.А.Генсирука (відпов.ред.) та ін.. – Львів. НАН України 1999, - 463 с.