Недригайлов Віктор Іванович

Недригайлов Віктор Іванович (1865—1923) - мікробіолог та імунолог.

Недригайлов Віктор Іванович
Народився 8 (20) листопада 1865
Курськ, Російська імперія
Помер 27 квітня 1923(1923-04-27) (57 років)
Петроград, РСФРР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність мікробіолог
Alma mater Харківський університет (1893)
Галузь мікробіологія
Заклад Institute of Experimental Medicined, Петербурзький жіночий медичний інститутd і Санкт-Петербурзький державний медичний університет

Біографія та наукова діяльність

Недригайлов Віктор Іванович народився у 1865 році в Курську. Відомі біографічні джерела не містять відомості про його походження, дитинство та юність.

Понад чверть століття життя В.І. Недригайлова була пов'язана з Харковом. Там, у 1894 році, він закінчив медичний факультет Харківського університету і після закінчення навчання був прийнятий на посаду ординатора міської дитячої лікарні. Одночасно Віктор Іванович почав спеціалізуватися в бактеріології у відомого лікаря, педагога і громадського діяча В.К. Високовича, який очолював у той час бактеріологічну станцію.

У 1894 році станція, яка перебувала у віданні Харківського медичного товариства, перетворюється в бактеріологічний інститут, куди і був запрошений асистентом В.І. Недригайлов. У цій науково-дослідній установі він активно включився в роботу з організації виробництва протидифтерійної сироватки. З метою вивчення та освоєння цього лікарського засобу медичне товариство відрядило в 1896 році В.І. Недригайлова за кордон, де він деякий час стажувався під керівництвом провідних вчених Австрії та Німеччини, а також у Парижі, в знаменитому Пастерівському інституті, у свого великого співвітчизника І.І. Мечникова.

Повернувшись до Харкова, Віктор Іванович швидко і у великих масштабах налагодив приготування протидифтерійної сироватки.

Спільно зі своїми співробітниками С.В. Шулікою і Г.Л. Острянином він розробив метод підвищення вмісту дифтерійного антитоксину в сироватці. Харківська сироватка стала еталоном при виробництві цього препарату в багатьох медичних та фармацевтичних центрах.

Високе визнання у лікарів отримали протистрептококкова, протидизентерійна і протихолерна вакцини, виробництво яких було освоєно в Харківському бактеріологічному інституті завдяки ініціативі, знанням, організаторському таланту і енергії Віктора Івановича Недригайлова.

Діяльність інституту пропагувалася В.І. Недригайловим у виступах перед фахівцями, в популярних лекціях, у пресі, шляхом влаштування виставок. Він організував відділ бактеріологічного інституту на Всеросійській технічній виставці в Петербурзі. Приплив коштів від продажу вакцин і сироваток дозволили медичному суспільству побудувати Палац медицини, де розмістилися всі підрозділи бактеріологічного інституту, розширити і підняти на належний рівень в ньому дослідження. Величезна заслуга в цьому належить В.І. Недригайлову. У 1902 році він вдруге був відряджений в Париж до І.І. Мечникова. Цього разу уславлений автор фагоцитарної теорії прийняв посланця своєї батьківщини як сформованого вченого, як колегу.

Авторитет Віктора Івановича Недригайлова, автора близько шістдесяти робіт в галузі бактеріології та імунології, в медичних колах був винятково високим. Багато нового вніс він у вивчення найнебезпечніших інфекційних хвороб: холери, дифтерії і сказу. Тисячі людей були врятовані від загибелі завдяки ранній діагностиці холери за способом, запропонованим В.І. Недригайловим у 1909 році. У тому ж році він успішно захистив докторську дисертацію на тему про резистентність гусениць бджолиної молі до різних мікроорганізмів. Йому належить частина розробки методу вакцинації проти газової гангрени з використанням як антигена сукровичної рідини і матеріалу із змінених м'язів, а не культур мікробів.

З 1908 до 1914 В.І. Недригайлов був директором бактеріологічного інституту. Протягом декількох він років редагував "Харківський медичний журнал", читав лекції на створених ним при інституті бактеріологічних курсах.

Помер Віктор Іванович Недригайлов у 1923 році.

Джерела

  • НЕДРИГАЙЛОВ В.И. //БСЭ.- 2-е изд.- М., 1954.- Т.29.- С.361.
  • НЕДРИГАЙЛОВ В.И. БМЭ- 3-е изд.- М., 1981.- Т. 16- С.278.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.