Нейроетика
Нейрое́тика — міждисциплінарна область досліджень, що вивчає вплив сучасної нейронауки на самосвідомість людини, розвиток біомедицини, політико-правової та моральної сфер життєдіяльності людини. В рамках нейроетики розглядаються основні принципи нормативної етики нейрофізіології, а також таких понять, як свобода волі, моральна відповідальність, автономія особистості і індивідуума[1].
Коротка історія та предмет нейроетики
Вважається, що нейроетика сформувалася в рамках міжнародної конференції під назвою «Neuroethics: Mapping the Field», яка відбулася в клубі Golden Gate у Сан-Франциско, Каліфорнія, 13-14 травня 2002.Учасники представляли самі різні галузі наук і суспільні організації, включаючи неврологію, біоетику, філософію, право, генетику і журналістику. У рамках конференції основні сесії включали такі теми, як «Нейронаука і Я», « Нейронаука і соціальна політика», «Етика і практична нейронаука», «Нейронаука і громадський дискурс», «Відображення майбутньої Нейроетики»[2]
У 2007 р. Американський журнал з біоетики (AJOB) офіційно оголосив, що запущений «AJOB Neuroscience» регулярно видається і цілком присвячений нейроетиці. Це означало, що нейроетика визнана як важлива підкатегорія біоетики.
Див. також
Примітки
Література
- Віничук С.М., Дубенко Є.Г., Мачарет Є.Л. та ін. Нервові хвороби. — К. : Здоров'я, 2001. — С. 684—685. — ISBN 5-311-01224-2.
- Скочій П.Г. Нервові хвороби. — Жовква : Місіонер, 2000. — С. 12—14. — ISBN 966-7483-35-5.