Нейропластичність

Нейропласти́чність (англ. Neuroplasticity), також відома як пластичність мозку, термін, що характеризує здатність людського мозку змінюватися та адаптуватися під дією емоцій, досвіду, нового виду діяльності, здатність мозку відновлювати втрачені зв'язки внаслідок пошкодження або у відповідь на зовнішній вплив. На феномені нейропластичності базуються можливості особистого зростання та розвитку людини, процеси навчання та запам'ятовування, здатність до відновлення втрачених функцій у хворих , які перенесли інсульт або черепно-мозкову травму, стратегія лікування депресивних станів, психопатій, різного роду психічних залежностей. Теорія нейропластичності замінила пануючу до 1980-90х років теорію, яка стверджувала, що мозок остаточно знаходить свою структурність у дитячі роки і є фізіологічно статичним органом з жорсткою локалізацією певних функцій у певних зонах. Погляд сучасної нейрофізіології, враховуючи феномен нейропластичності досліджує питання того, як людський мозок змінюється протягом життя.

Jordan H Grafman виділив 4 типи кортикальної нейропластичності (макрорівень):

• адаптація гомологічної зони - при пошкодженні ділянки мозку з одного боку, її функція переноситься до гомологічної ділянки у протилежній півкулі мозку ( як приклад, при пошкодженні правої тім'яної ділянки її функцію перебирає ліва тім'яна ділянка).
• компенсаційний маскарад - мозок виробляє альтернативну стратегію виконання завдання коли початкова стратегія не може бути дотримана через її недоцільність або порушення одного з її етапів ( як приклад, здійснення переміщення за допомогою не просторової орієнтації, яка є порушеною, а за допомогою словесних інструкцій)
• перехресне перепризначення - адаптаційна реорганізація нейронів для інтеграції функцій двох або більше сенсорних систем (як приклад, незрячі від народження можуть формувати уявлення про навколишній світ на основі не зорових, а дотикових подразників)
• розширення карти - гнучкість ділянок мозку, які призначені для виконання одного типу функцій або зберігання певної форми інформації ( як приклад, постійні заняття з навчання грі на скрипці стимулюють розширення слухової зони кори)