Нейтраліно

	Нейтраліно
Родина:	ферміон
Група:	суперпартнер
статус:	гіпотетична
Символ:	N͂01, N͂02, N͂03, N͂04
Число типів:	4
Електричний заряд:	0
Спін:	1/2

У суперсиметрії нейтраліно [1](англ. neutralino) – гіпотетична частинка. Існує 4 нейтраліно, які є електронейтральними ферміонами. Їх зазвичай позначають N͂01 (найлегше), N͂02, N͂03 і N͂04 (найважче), або інколи ${\tilde {\chi }}_{1}^{0},\ldots ,{\tilde {\chi }}_{4}^{0}$ , це позначення використовують коли ${\tilde {\chi }}_{i}^{\pm }$ означає чарджино. Найлегше нейтраліно є стабільним. Оскільки нейтраліно є ферміонами Майорани, кожне нейтраліно ідентичне до власної античастинки. Ці частинки взаємодіють лише із легкими векторними бозонами. Вони мали б з'являтися при каскадних розпадах важчих частинок, виникаючи із кольорових суперсиметричних частинок.
Важчі нейтраліно зазвичай розпадаються через нейтральний Z бозон у легше нейтраліно, або через заряджений W бозон у легке чарджіно:[2]

N͂02	→	N͂01	+	Z⁰
N͂02	→	C͂±1	+	W^∓	→	N͂01	+	W^±	+	W^∓

Наразі немає експериментального підтвердження існування нейтраліно.

Суперсиметричні теорії

У суперсиметричних моделях всі частинки із Стандартної моделі мають частинок-партнерів з всіма ідентичними квантовими числами окрім спіну, який відрізняється на 1/2 від частинки-партнера (бозони-ферміони). Оскільки суперпартнери Z бозона (зіно), фотона (фотіно) і бозона Гіггса (гіггсіно) мають однакові квантові числа, вони можуть змішуватись, утворюючи власні стани масового оператора, названі нейтраліно. Властивості нейтраліно залежать від деталей змішування[1].

Темна матерія

Як важка, стабільна частинка, найлегше нейтраліно є ідеальним кандидатом у холодну темну матерію.[3][4][5] У багатьох моделях найлегше нейтраліно може утворюватись у гарячому ранньому Всесвіті. Найлегше нейтраліно вважається головним кандидатом у ВІМПи (частинки темної матерії). Нейтралінна темна матерія може бути зареєстрована прямим і непрямим шляхами. Для непрямих детектувань гамма і нейтринні телескопи у пошуках слідів анігіляції нейтраліно, направляють на області високої густини темної матерії.

Примітки

Martin,, pp. 71–74
J.-F. Grivaz; the Particle Data Group (2010). Supersymmetry, Part II (Experiment). Journal of Physics G 37 (7): 1309–1319.
M. Drees; G. Gerbier; the Particle Data Group (2010). Dark Matter. Journal of Physics G 37 (7A): 255–260.
Martin,, p. 99
Bertone,, p. 8

Джерела

Martin, Stephen P. (2008). «A Supersymmetry Primer». arXiv:hep-ph/9709356v5 [hep-ph]. Also published as Chapter 1 in Kane, Gordon L, ред. (2010). Perspectives on Supersymmetry II. World Scientific. с. 604. ISBN 978-981-4307-48-2.
Bertone, Gianfranco, ред. (2010). Particle Dark Matter: Observations, Models and Searches. Cambridge University Press. с. 762. ISBN 978-0-521-76368-4.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Definition-1] Martin,, pp. 71–74

[2] J.-F. Grivaz; the Particle Data Group (2010). Supersymmetry, Part II (Experiment). Journal of Physics G 37 (7): 1309–1319.

[3] M. Drees; G. Gerbier; the Particle Data Group (2010). Dark Matter. Journal of Physics G 37 (7A): 255–260.

[4] Martin,, p. 99

[5] Bertone,, p. 8