Нейт Джонс

Нейт Джонс двічі (1994, 1995) вигравав турнір Золоті рукавички. 1996 року він переміг в національному олімпійському кваліфікаційному турнірі. На Олімпійських іграх 1996 Нейт Джонс завоював бронзову медаль.

• В 1/8 фіналу переміг Фола Окесола (Велика Британія) — RSC 3
• У чвертьфіналі переміг Джанг Тао (Китай) — 21-4
• У півфіналі програв Девіду Дефіагбон (Канада) — 10-16

Після Олімпіади Нейт Джонс перейшов до професійного боксу, підписавши контракт з Доном Кінгом. Протягом 1997—2000 років провів 16 боїв, здобувши 15 перемог при 1 нічиїй. 3 березня 2001 року зазнав першої поразки від непереможного нігерійського боксера Фрайдея Ахунанья. Здобувши після цього дві перемоги, 2 лютого 2002 року Нейт Джонс вийшов на бій за вакантний титул чемпіона Північної Америки за версією WBO у важкій вазі проти Леймона Брюстера і зазнав другої поразки технічним нокаутом у третьому раунді, яка поклала край його виступам через проблеми зі здоров'ям після нокауту.

Флойд Мейвезер, товариш Нейта Джонса по олімпійській збірній, запропонував йому роботу помічником тренера, на що той погодився. 2017 року перед боєм Флойд Мейвезер — Конор Мак-Грегор команда ірландця пропонувала Джонсу $1,5 млн, щоб він увійшов до їх тренувального табору, але Джонс відмовив.[1]

• Нейт Джонс — профіль на сайті МОК (англ.)
• Нейт Джонс(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec