Неклюдов Іван Матвійович

Іван Матвійович Неклюдов народився 10 лютого 1935 року в с. Сурково Шебекинського району Бєлгородської області, в родині колгоспників.

Закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет Харківського державного педагогічного інституту. Після строкової служби в армії поступив до аспірантури цього ж закладу.

З 1959 року почав працювати у Харківському фізико-технічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію, у 1975 році — докторську, того ж року був призначений начальником відділу фізики радіаційних явищ і радіаційного матеріалознавства. З 1997 по 2004 рік обіймав посаду директора Інституту фізики твердого тіла, матеріалознавства і технологій ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут».

Обіймає посади академіка-секретаря Відділення ядерної фізики і енергетики НАН України та генерального директора Національного наукового центру «ХФТІ». Є головним редактором журналу «Питання атомної науки і техніки», членом редколегій наукових часописів «Вісник НАН України», «Доповіді НАН України», «Успехи физики металлов» і науково-технічного збірника «Радиотехника». Очолює секцію «Конструкції та обладнання атомної енергетики» Науково-технічної та експертної ради при Президії НАН України з питань ресурсу та безпеки експлуатації конструкцій, обладнання і машин. Є членом чотирьох проблемних рад НАН України і Російської академії наук. Був заступником голови галузевої координаційної науково-технічної ради з проблем фізики радіаційних пошкоджень.

Викладає у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна спеціальні дисципліни з фізики міцності та фізичного матеріалознавства, є завідувачем філії кафедри матеріалів реакторобудування фізико-технічного факультету ХНУ при ННЦ «ХФТІ».

І. М. Неклюдов — один з провідних українських фахівців у галузі міцності та пластичності матеріалів, радіаційної фізики твердого тіла та радіаційного матеріалознавства. У його здобутку — обґрунтування та експериментальне підтвердження принципово нового напрямку у створенні зміцненого стану матеріалів і виробів з них — так званого «програмного зміцнення».

Також він зробив вагомий внесок у дослідження фізичних механізмів радіаційних явищ у матеріалах при їхньому опроміненні, а також у створення науково-технічних основ експресного прогнозування поведінки сталей і сплавів в активних зонах ядерних і майбутніх термоядерних реакторів за допомогою моделювання.

Є автором 17 монографій та понад 800 статей, має 50 авторських свідоцтв і патентів. Під керівництвом захищено 10 докторських та 30 кандидатських дисертацій.

Ексклюзивність і пріоритетність наукових розробок І.М. Неклюдова захищені 50 авторськими свідоцтвами і патентами, визнані в наукових працях і монографіях вітчизняних і зарубіжних авторів. Велика кількість наукових розробок І.М. Неклюдова успішно застосовуються в народному господарстві.

• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Орден «Дружби народів»
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
• Премія НАН України імені В. І. Трефілова (2003)

• Біографія на сайті Бібліотеки ім. Вернадського
• Біографія на сайті Харківської міської ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Ігор Шаров Вчені України: 100 видатних імен – К: АртЕк, 2006.