Некрасівка (Кропивницький)
Некрасівка — один з мікрорайонів міста Кропивницький, що належить до Фортечного району і розташований у східній частині міста.
| Некрасівка Кропивницький |
||||||
| Загальна інформація | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Адмінодиниця | Кропивницький | |||||
| Поштовий індекс | 25026 | |||||
| Телефонний код | 0522 | |||||
| Транспорт | ||||||
| Зовнішні посилання: | ||||||
| У проєкті OpenStreetMap | ||||||
Історія
До жовтневого перевороту на цій території розташувалися, в основному, кладовища: Ковалівське, два єврейських, Католицьке, Лютеранське, Магометанське та Караїмське. (Ковалівське було православним, воно існувало до середини 60-х років минулого століття.).
Розташування
На півдні межує з залізницею, а на сході та півночі виділяється системою ярів що вимальовуються на просторах міських ландшафтів.
Опис
Основна частина забудови Некрасівки
є приватною. Композиційним центром Некрасівки є Молодіжний сквер.
Розглядалося питання перейменування вулиць Некрасівки[1].
На південний схід від Миколаївки розташований ще один відносно молодий мікрорайон обласного центру під назвою Некрасівка. Він порівняно невеликий, розташований з лівого боку залізниці.
Характерною особливістю цього мікрорайону є те, що він майже стовідсотково заселений приватними одноповерховими будинками, хоча практично з усіх боків оточений сучасними спорудами. На Некрасівці немає жодного значного виробничого підприємства, хіба що завод залізобетонних виробів, що знаходиться на межі з Миколаївкою і останнім часом працює неритмічно.
Ще однією особливістю Некрасівки є та, що всі її вулиці мають першоназви, ніколи не перейменовувалися, окрім однієї, яка до Некрасівки відноситься чисто формально: вона лежить на кордоні між нею і Миколаївкою. Ця вулиця має назву Олега Ольжича, а раніше мала назви Сталінградська, Гайдара. Інші, а їх усього півтора десятка, зберігають традиції часу, в яких вони створювалися.
Перші будинки на місці зруйнованих кладовищ почали з'являтися у 1921 році. Тоді й з'явилася вулиця, яку назвали за прізвищем російського поета Миколи Некрасова, сторіччя від дня народження якого того року відзначалося. Таким чином було покладено свого роду традицію вшановувати у новоутворених вулицях мікрорайону пам'ять літераторів. Невдовзі на Некрасівці з'явилися вулиці Лермонтова, Льва Толстого, Чехова, Олександра Олеся (колишня Дем'яна Бєдного), Маяковського, Короленка. Не вистачало письменників — увічнювали героїв: лейтенанта Шмідта, Партизанська. Траплялися й курйози. Скажімо, на карті-схемі Кiровограда, випущеній Державним Центрально-Українським видавництвом за матеріалами міського управління у справах архітектури та містобудування у 1995 році, на Некрасівці значиться вулиця Кошового (без вказування імені, доводиться гадати — якого: нашого земляка, Маршала Радянського Союзу, чи героя-молодогвардійця?). А в переліку назв, затверджених рішенням міської ради на підставі даних того ж управління, вулиця Кошового у місті взагалі не значиться[2].