Нерозривний пробіл

Нерозривний пробіл — елемент комп'ютерного кодування текстів. Відображається всередині рядка як звичайний пробіл, але не дозволяє програмам відображення і друку розірвати в цьому місці рядок. Використовується для автоматизації верстки, правила якої наказують уникати розриву рядків у відомих випадках:

• між двома ініціалами і між ініціалами та прізвищем («Т. Г. Шевченко»);
• між скороченим зверненням та прізвищем («м-р Сміт») а також після географічних скорочень («м. Київ», «о-в Куба»);
• всередині скорочень та їм подібні («і т. д.», «т. ч.»);
• між числами та одиницями вимірювання, які відносяться до них («12 кг», «1981 р.»);
• перед тире в середині речення («Вісімнадцять — це зовсім немало»): типографські правила вимагають ставити тут короткий пробіл, але здебільшого через обмеження комп'ютерного набору ставлять повний;
• між групами цифр в багатозначних числах, по три цифри справа наліво, починаючи з чотирьох («2 132 121 байт»): типографські правила вимагають ставити тут короткий пробіл, але здебільшого через обмеження комп'ютерного набору ставлять повний;
• перед номерами версій програмних продуктів та частинами їх назв, які складаються з цифр та скорочень («Windows XP», «GNOME 2.8»);
• після прийменників та сполучників (особливо однолітерних або які починають речення), передусім в заголовках («Прагнути до досконалості»); після частки «не», перед частками «би», «чи», «же».