Нехай квітне аспідистра

Основа сюжетної лінії роману, дія якого розгортається в 1930 році, побудована навколо наслідків відмови головного героя, Гордона Комстока, від грошей, статусу і «звичайного життя», за знак згоди з законами якого він приймає неодмінно виставлений на підвіконні обивателів фікус. Але подружжя і очікуване поповнення сімейства змушують Комстока примиритися з цією домашньою квіткою.

• Гордон Комсток (Gordon Comstock) — «добре освічена і досить розумна» молода людина, з дещицею «письменницького таланту»;
• Розмарі Ватерлоу (Rosemary Waterlow) — подруга Гордона, яку він зустрів в рекламному агентстві, але про яку мало що дізнався;
• Філіп Равелстон (Philip Ravelston) — багатий видавець, який дотримується лівих поглядів, підтримує і заохочує Гордона;
• Джулія Комсток (Julia Comstock) — сестра Гордона, така ж бідна, як він, жертвує всім заради Гордона;
• пані Вісбіч (Mrs. Wisbeach) — господиня пансіону, яка встановлює суворі правила для своїх орендарів;
• пан Флаксман (Mr. Flaxman) — сусід Гордона, що працює комівояжером косметичної компанії, який тимчасово розлучився з дружиною;
• пан Маккечні (Mr. McKechnie) — ледачий шотландець, якому належить перший книжковий магазин, в якому працював Гордон;
• пан Чізман (Mr. Cheeseman) — лиховісний і підозрілий власник другої книгарні.

Сиріл Коннолі написав дві рецензії до моменту публікації роману. У «Daily Telegraph» він описав її як «варварську і гірку книгу» і сказав: «Істини, які автор викладає, настільки неприємні, що кожен боїться навіть їх згадки». У «New Statesman» він написав: «Болісна і абсолютна бідність» і «прямі і різкі слова, часом змушують читача відчути себе в руках дантиста з бор-машиною в собі».

У листі Джорджу Вудкоку 28 вересня 1946 року, посилаючись на «Нехай квітне аспідистра», Орвелл зазначив, що це була одна з двох-трьох книг, яких він соромився. Так само, як і « Дочка священика», «він був написаний просто як вправа, і я не повинен був публікувати його, але я відчайдушно потребував грошей». Він додав, що «в той час у мене не було думок про книгу, але я голодував і мусив щось принести, щоб отримати 100 фунтів стерлінгів». Однак, незважаючи на думку Орвелла, роман завоював своїх прихильників, зокрема, Лайнела Тріллінга, який назвав його «Найповнішою сумою вад комерційної цивілізації, які коли-небудь були зібрані».[3]

«Нехай квітне аспідистра!» була екранізована у 1997 році режисером Робертом Бірманом, де головні ролі виконували Річард Грант, та Хелена Бонем Картер. Стрічка вийшла в прокат у Північній Америці та Новій Зеландії під назвою «Merry War».[4]