Нехай квітне аспідистра
«Нехай квітне аспідистра» (англ. Keep the Aspidistra Flying) — соціально-критичний роман англійського письменника Джорджа Орвелла.[2]
Нехай квітне аспідистра | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Keep the Aspidistra Flying | ||||
Автор | Джордж Орвелл | |||
Мова | англійська | |||
Опубліковано | 20 квітня 1936 і 1936[1] | |||
|
Сюжет
Основа сюжетної лінії роману, дія якого розгортається в 1930 році, побудована навколо наслідків відмови головного героя, Гордона Комстока, від грошей, статусу і «звичайного життя», за знак згоди з законами якого він приймає неодмінно виставлений на підвіконні обивателів фікус. Але подружжя і очікуване поповнення сімейства змушують Комстока примиритися з цією домашньою квіткою.
Дійові особи
- Гордон Комсток (Gordon Comstock) — «добре освічена і досить розумна» молода людина, з дещицею «письменницького таланту»;
- Розмарі Ватерлоу (Rosemary Waterlow) — подруга Гордона, яку він зустрів в рекламному агентстві, але про яку мало що дізнався;
- Філіп Равелстон (Philip Ravelston) — багатий видавець, який дотримується лівих поглядів, підтримує і заохочує Гордона;
- Джулія Комсток (Julia Comstock) — сестра Гордона, така ж бідна, як він, жертвує всім заради Гордона;
- пані Вісбіч (Mrs. Wisbeach) — господиня пансіону, яка встановлює суворі правила для своїх орендарів;
- пан Флаксман (Mr. Flaxman) — сусід Гордона, що працює комівояжером косметичної компанії, який тимчасово розлучився з дружиною;
- пан Маккечні (Mr. McKechnie) — ледачий шотландець, якому належить перший книжковий магазин, в якому працював Гордон;
- пан Чізман (Mr. Cheeseman) — лиховісний і підозрілий власник другої книгарні.
Літературне значення і критика
Сиріл Коннолі написав дві рецензії до моменту публікації роману. У «Daily Telegraph» він описав її як «варварську і гірку книгу» і сказав: «Істини, які автор викладає, настільки неприємні, що кожен боїться навіть їх згадки». У «New Statesman» він написав: «Болісна і абсолютна бідність» і «прямі і різкі слова, часом змушують читача відчути себе в руках дантиста з бор-машиною в собі».
У листі Джорджу Вудкоку 28 вересня 1946 року, посилаючись на «Нехай квітне аспідистра», Орвелл зазначив, що це була одна з двох-трьох книг, яких він соромився. Так само, як і « Дочка священика», «він був написаний просто як вправа, і я не повинен був публікувати його, але я відчайдушно потребував грошей». Він додав, що «в той час у мене не було думок про книгу, але я голодував і мусив щось принести, щоб отримати 100 фунтів стерлінгів». Однак, незважаючи на думку Орвелла, роман завоював своїх прихильників, зокрема, Лайнела Тріллінга, який назвав його «Найповнішою сумою вад комерційної цивілізації, які коли-небудь були зібрані».[3]
Екранізація
«Нехай квітне аспідистра!» була екранізована у 1997 році режисером Робертом Бірманом, де головні ролі виконували Річард Грант, та Хелена Бонем Картер. Стрічка вийшла в прокат у Північній Америці та Новій Зеландії під назвою «Merry War».[4]
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #4474141-8 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Даг, О. Джордж Оруэлл: Да будет фикус -- Русский язык -- Главная страниця. orwell.ru (рос.). Процитовано 1 червня 2020.виданий у 1936 році.
- George Orwell: An exhibition from the Daniel J. Leab Collection, Brown University Library. library.brown.edu. Процитовано 1 червня 2020.
- A Merry War. Процитовано 1 червня 2020.