Нечипоренко Іван Григорович

В 1946 році вступив і в 1950 року закінчив Кролевецький  технікум художніх промислів Укоопромради по спеціальності «Декоративне ткацтво» , присвоєна кваліфікація техніка-художника-технолога по декоративному ткацтву. З 1961 р. по 1968 р. навчався в Московському технологічному інституті місцевої промисловості по спеціальності « Художнє оформлення тканин та виробів з них», присвоєна кваліфікація художника-технолога.

Трудовий шлях розпочав в 1950 р. в Харківській промисловій артілі «Зірка». В 1951-52 рр. служба в Радянській армії.  З грудня 1952 року працював в Богуславській артілі «Победа» (з 1960 р. -Богуславська фабрика художніх виробів «Перемога») послідовно помічником майстра ткацького цеху, начальником ткацького цеху (1956), технорук артілі (1959). З 1961 року був головним інженером богуславської фабрики «Перемога», Після тяжкої хвороби – з 1980 р. по 1992 р. працював  творчим майстром.

Фактично творець богуславської школи художнього ткацтва у другій половині XX століття. Завдяки його діяльності ткацький промисел Богуславщини з середини 1960-х років переживав розвиток та розквіт. Чи не найбільшим досягненням Нечипоренка є його діяльність, спрямована на відродження та розвиток українських національних традицій в період комуністичного правління.

Мистецькі художні твори Нечипоренко І. Г. завжди привертають увагу глядачів виразною декоративністю, своєрідним колоритом, вишуканістю композицій, що підкреслює високий професіоналізм майстра-митця. Завдяки Нечипоренко І. Г. народне ткацтво Київщини зайняло вагоме місце в історії української національної культури.

За  розвиток українських народних художніх промислів, відродження народного декоративного ткацтва Київщини та значний особистий творчий доробок  нагороджений орденами «Знак пошани» (1966 р. ), « Трудового Червоного Прапора» (1976 р.), золотою, срібними та бронзовими медалями ВДНГ СРСР та УРСР, численними грамотами та дипломами. Нечипоренко І. Г. лауреат Премії радянських профсоюзів (1988 р.), Премії ім. Катерини Білокур (1996 р.), присуджено звання заслуженого майстра народної творчості України (1997).

Автор творів:

• декоративні тканини південної Київщини, рушник «Цвіт калини» (1968),
• налавник «Південні мотиви» (1976),
• настільник «Богуславський» (1985),
• наволочка «Снопи» (1989),
• штори «Солов'ї» (1990),
• рушники — «Материнські сльози» (1991),
• «Боже, Україну збережи» (1993),
• «Пророче наш — моя ти доню…» («Т.Шевченко», 1994) — загалом близько 600 робіт.

Найкращі роботи майстра зберігаються в Київському державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Львівському музеї етнографії та художнього промислу, Переяславському історико-культурному заповіднику, Канівському музеї народного декоративного мистецтва, Білоцерківському краєзнавчому музеї, Богуславському історико-краєзнавчому музеї, Санкт-Петербурзькому етнографічному музеї. Його роботи експонувалися в більш ніж у 15 країнах світу.

Помер 15 березня 2002 року в Богуславі, Київської області. Похований в м. Боярка.

• Іван Нечипоренко
• Інститут історії України
• Історія українського мистецтва. – К. 1968. Т. 6.  
• Бутник-Сіверський Б. С. Українське радянське народне мистецтво 1941-1967. – К. , Наукова думка. 1979
• Українські радянські художники. Довідник. К., Мистецтво. 1972
• Словник художників України. К., 1973 р
• Сучасні українські художні тканини. К., 1975
• Українська Радянська Енциклопедія. Богуславська тканина. Т.1, 1978
• О. С. Данченко. Народні майстри. К., Радянська школа. 1982
• А. К. Жук Сучасні українські художні тканини. К., Наукова думка, 1985
• «Хто є хто в Україні» . Довідник. К., 2000
• Довідник членів Спілки художників СРСР по Українській РСР. К. 1986