Не кажучи нікому (пісня)

Не Кажучи Нікому
(Братам по зброї та Прийдешнім поколінням присвячується)

Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою…

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі…
То що ж робити — сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу — з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться — «Хай поживе ще трошки»
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого…

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я — то хто? Зайве питання…
Для нас це не проста війна — це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу…
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія — на повстанців…

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани…
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих…

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо…
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я…
Тіла загинуть — житиме ідея…
А наші душі тут — в рідних просторах –
Волинських лісах, Карпатських горах…

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

На пісню було знято кліп. Зйомки відбувались у напівзруйнованому Загорівському монастирі на Волині. На цьому місці, 8-11-го вересня 1943-го року, рота УПА під проводом Берези мала великий бій з німецькими окупантами та польськими колаборантами. Після того, як монастир було закидано бомбами з літаків та запалено, частина упівців з боєм вирвалася з оточення.

Внаслідок бою німецькі втрати оцінюються в 90–100 чоловік убитими та 150—200 пораненими, українські втрати — 29 чоловік, яких було знайдено і поховано місцевими селянами [3].

Бій у Загорівському монастирі «обріс» народними оповідями та легендами, зокрема, втрати німецької сторони перебільшено міфами до тисячі осіб.

Пісня, як і кліп, розповсюджуються вільно засобами інтернету.

• Офіційний сайт гурту Тартак^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Офіційний сайт Нічлави^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• | ЯК НАЦІОНАЛІСТИ БИЛИ НАЦИСТІВ^{[недоступне посилання з червня 2019]}