Нічлава

Довжина 83 км. Площа водозбірного басейну 871 км². Похил річки 2,1 м/км. Води річки використовуються для технічного водопостачання.

Нічлава бере початок з урочища «Нічлави», що розташоване в селі Крогулець. Походження назви урочища невідоме. Від початку витоку в селі утворює три ставки, а далі тече на повз село Чагарі.[1] Тече в межах Подільської височини переважно на південь. Впадає в Дністер поблизу села Устя Чортківського району.[2]

Нічлава має головну праву (західну) притоку — Нічлавку, витік якої розташований поблизу села Яблунів, Чортківського району. Місце злиття річок Нічлавки та Нічлави розташоване між селами Колиндяни і Давидківці. В місці злиття притока повноводніша за Нічлаву.

У геоморфологічному відношенні басейн річки неоднорідний. Верхня та середня частини басейну — хвиляста рівнина з широкими вододілами, пологими, переважно, прямими схилами, нечисленними балками. Долина коритоподібна. Заплава річки двобічна, завширшки 100—400 м, тераси відсутні.

Приблизно від села Жилинці долина набуває U-подібної форми, з'являється перша тераса, заплава стає вузькою. До річкової долини виходить багато ярів та балок. Амплітуда висот між руслом та вододілом у нижній течії Нічлави 100—120 м; простежується друга тераса. У нижній частині басейну трапляється багато карстових форм рель'єфу.

Здійснюються протиерозійні заходи (лісонасадження, обваловування берегів тощо).

Нічлава належить до малих річок України, тому для неї типовим є таким режим: зимова межень, весняний паводок, літня межень, що переривається невисокими паводками, осіннє підняття води. Річище звивисте, завширшки 0,3 до 5,6 м (макс. 22 м), завглибшки 0,2—1,7 м.

Основне джерело живлення річки — атмосферні опади, меншу роль відіграють талі та підземні води, вплив останніх на стік зростає лише в південній частині басейну.

Зимова межень триває з середини листопада — початку грудня до середини березня. Льодовий покрив нестійкий, у теплі зими відлиги спричиняють незначні (на 20—30 см) підняття рівня води. Весняний паводок триває з квітня до середини травня; рівень підняття води може сягати 50—70 см. Літня межень триває з серпня до середини вересня, у цей час уріз води є найнижчим за рік. Осінні дощі спричиняють незначне підняття рівня води.

Хімічний склад річкових вод визначається літологічним складом порід, характером ґрунтів і кількістю атмосферних опадів, а також діяльністю людини. Води Нічлави гідрокарбонатні, у нижній частині русла — гідрокарбонатно-кальцієві (за рахунок впливу підземних вод). Мінералізація у нижній частині басейну сягає 559 г/м³, під час паводків вона дещо зменшується.

На відміну від 2005 року в 2006 році забруднення спостерігається по всій течії річки. БСК₅ — від 5,74 мг/дм³ (1,7 мг/дм³ у 2005 році) на витоку до 6,3 мг/дм³ нижче Борщева, де відсутні очисні споруди, і до 4,1 мг/дм3 в гирлі. Солевміст від 719 мг/дм³ на витоку до 1 006 мг/дм³ в гирлі.

У нижній течії річка має високий вміст сульфатів, чим суттєво відрізняється від інших річок регіону.

Праві: Нічлавка, Драпака.

Ліві: Циганська.

Над річкою розташовані такі села, селища, міста (від витоків до гирла): Чагарі, Крогулець, Коцюбинці, Жабинці, Пробіжна, Великі Чорнокінці, Давидківці, Тарнавка, Пилатківці, Жилинці, Ланівці, Верхняківці, Борщів, Висічка, Пищатинці, Стрілківці, Королівка, Сков'ятин, Шишківці, Худіївці, Бабинці, Пилипче, Михалків, Устя.

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Нічлава // Словник гідронімів України / Уклад. І. М. Железняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко [та ін.] ; Редкол. : К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 390.
• Каталог річок України. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957.
• Свинко Й. Нічлава // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2.
• Niczława, al. Niecława, Nikława // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 34. (пол.) — S. 34—35. (пол.)