Нобатія

Нобатія або Нобадія (від давньонубійського — Nuubin — Нообін), в арабських джерелах Аль-Маре — давньоафриканська християнська держава зі столицею в Парохасі, яка утворилася в результаті розпаду Держави Мерое.[1] Країна була заснована нобатами, які були переселені римським імператором Діоклетіаном на початку III століття для захисту прикордонних римських територій від кочівників. В середині IV-го століття в Нобаті поширилося християнство.[2]

Нобатія Νοβαδἰα Християнська держава V ст. – VII ст. Карта Нубії Столиця Парохас Мова(и) Давньонубійська мова Релігія Християнство Форма правління Монархія Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нобатія

Держава Нобатія була утворена приблизно в 400 році. Першим царем став Харамадуе. Згодом царі Абурні і Силко змогли перемогти сусідні кочові племена і серйозно розширили розмір країни.

Держава знаходилася від озера Насер (Нубонго) і до початку витоку Нілу. Близько 650 року н. е. держава об'єдналося з Мукурра, утворивши Королівство Мукурра і Нобаті, яка згодом стала Нубією. Причиною об'єднання стала небезпека бути розгромленими агресивними сусідніми арабськими державами. Незважаючи на об'єднання, Нобаті довгий час зберігала автономію, її правителями були християнські єпархи, звані доместиками Парохаса.