Мерое
Мерое — місто на території сучасного Судана, що стало столицею держави Куш після розорення Напати (Джебель-Баркал) Псамметихом II. Розташовується на східній стороні Нілу між Асуаном і Хартумом. Мова держави — Мероїтська. Культура Мерое перебувала під сильним впливом Стародавнього Єгипту. Мерое успішно протистояло вторгненням римлян, але пало в зв'язку з безперервними рейдами аксумітів в першій чверті IV ст. н. е..
|
Мерое
Координати 16°56′06″ пн. ш. 33°45′02″ сх. д.
|
.svg.png.webp){kind=small}
| Мерое ієрогліфами | |||||
|
| Археологічні пам'ятки острова Мерое | |
|---|---|
| Archaeological Sites of the Island of Meroe [1] | |
| Світова спадщина | |
 | |
| 16°56′06″ пн. ш. 33°45′02″ сх. д. | |
| Країна | Судан |
| Тип | Культурний |
| Критерії | ii, iii, vi, v |
| Об'єкт № | 1336 |
| Регіон | Арабські країни |
| Зареєстровано: | 2011 (35 сесія) |
  | |
|
| |
| |
 Мерое у Вікісховищі | |
Історія Мерое
Перші поселення на місці Мерое почали виникати, імовірно, ще в VIII ст. до н. е. Після завоювання Єгипту Ассирією в 671 році до н. е. на території історичної області Куш утворилося царство з центром в місті Напата.
У другій половині VI ст. до н. е. столиця держави була перенесена в Мерое (звідси — Мероїтське царство). Після перенесення столиці Напата зберегла значення релігійного центру. Тут розташовувалися царські гробниці — піраміди, проводилась коронація царів, обрання яких затверджувалося жерцями.
Близько середини III ст. до н. е. цар Мерое Ергамен (Ірк-Амон) поклав кінець політичному впливу напатських жерців, які до того мали можливість понижуватиме неугодних їм царів і висувати кандидатури їх наступників. Збереглися відомості про те, що цар елліністичного Єгипту Птолемей IV і цар Ергамен підтримували постійні дипломатичні зв'язки. З цього часу влада царя, як вважають, стає спадковою, Мерое перетворюється також у релігійний і культурний центр.
У період перського панування в Єгипті Мероїтське царство втратило ряд своїх північних територій. У II—I ст. до н. е. у зв'язку з занепадом політичної могутності держави Птолемеїв і загостренням соціальної боротьби всередині Єгипту Мероїтське царство стало втручатися в єгипетські справи, підтримуючи народні рухи на півдні Єгипту. Коли римляни в 30 р. до н. е. оволоділи Єгиптом і населення Фіваїди намагалося організувати їм відсіч, піднімаючи повстання, загони ефіопів під проводом Кандаки вторглися в Єгипет, але були відкинуті, а єгиптяни втихомирені. В 23 р. до н. е. війська римлян на чолі з префектом Гаєм Петронієм оволоділи Напатою, приєднали північну Ефіопію до римської провінції Єгипет.
З III ст. н. е. царство почало занепадати. На території Мероїтського царства утворилися держави Алва, Мукурра, Нобатія.
Сучасність
Розкопки Мерое археологами почалися в 1902 р Їх вів в 1909—1914 англійський археолог Дж. Гарстанг, а в 1920—1923 царські некрополі досліджував американський учений Дж. Рейснер. У 2011 р Мерое з розташованими неподалік археологічними зонами Мусавварат-ес-Суфре і Нага було оголошено ЮНЕСКО пам'ятником Всесвітньої спадщини людства.
Топографія міста
Піраміди Мерое
Поховання часів царства Куш розташовані в околицях Мерое в трьох місцях, звані кладовищами Бегаравая (англ. Begarawiyah):
- Південне кладовище з дев'ятьма королівськими пірамідами (п'ять пірамід фараонів і чотири — королев). Крім великих пірамід на цьому кладовищі також знаходяться сто дев'яносто п'ять поховань менших розмірів.
- На Північному кладовищі знаходяться сорок і одна королівська піраміда: тридцять пірамід фараонів, шість пірамід королев і п'ять пірамід членів королівських сімей. Крім пірамід, на цьому кладовищі розташовані ще три поховання.
- Західне кладовище — некоролівські поховання. Всього сто тринадцять могил[2].
Піраміди Південного кладовища
Поховання Південного кладовища датуються 720—300 рр. до н. е. Піраміди Південного кладовища:
- Beg.S 1 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg.S 2 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg.S 3 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg.S 4 — Сестра фараона, мати фараона Кенрет (Салеран (?), Або Салува (?))
- Beg.S 5 — Фараон Анх-нефер-лб-ре Йешруваман (або Амонасрува, або Йешрува-мери-амон)
- Beg.S 6 — Фараон Аманісло, або фараон Аркамані I
- Beg.S 9 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg.S 10 — Фараон Калка Калталіy
- Beg.S 20 — Принц Ветерікен (?), Син Аманіастабарка, або Сіаспіка
- Beg.S 85 — Принцеса Мернуа, сучасниця (родичка (?)) Фараона Сіаспіка — Аспелта
- Beg.S 500 — Принц Карлбен, син фараона Сіаспіка, або фараона Насахма[3]
- Beg.S 503 — Королева Хенува (часів фараона Настасена
Піраміди Північного кладовища
Ймовірно, коли на південному кладовищі закінчилися вільні місця, захоронення продовжилися на північному кладовищі. Королівські поховання північного кладовища датуються 300 рр до н. е. −350 рр. н. е.:
- Beg. N1 — Цариця Куша Аманіторе
- Beg. N2 — Фараон Аманіхабале[4]
- Beg. N3 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg. N4 — Фараон Аманітек
- Beg. N5 — Принц Аріканкарер, син цариці Аманіторе
- Beg. N6 — Цариця Куша Аманішакете
- Beg. N7 — Фараон Аркамані II
- Beg. N8 — Нахірка (?) (Нехенсан-мери-Ісіс (?))
- Beg. N9 — Фараон Табріко (Адікаламані (?))
- Beg. N10 — Фараон Шеракарер (?)
- Beg. N11 — Королева Нахірка (?) Цариця Шанакдакете (?)
- Beg. N12 — Цариця Куша Шанакдакете
- Beg. N13 — Піраміда фараона (Накрінсан (?))
- Beg. N14 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N15 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N16 — Фараон Ахестем (?)
- Beg. N17 — Фараон Аманітенмеміде, Небмаатре I
- Beg. N18 — Цариця Аманікаташан, Фараон Аманханевел (?), Небмаатре II
- Beg. N19 — Фараон Терікенівал
- Beg. N20 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N21 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N22 — Фараон Натакамані
- Beg. N24 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N25 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N26 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg. N27 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N28 — Фараон Такідеамані
- Beg. N29 — Фараон Такізермані
- Beg. N30 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N32 — Піраміда королеви (ім'я невідоме)
- Beg. N34 — Фараон Артаніземе, Хепаркаре III
- Beg. N35 — Манітерара (зе), Терарамані
- Beg. N36 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N37 — невідомо
- Beg. N38 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N40 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N41 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N51 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N52 — невідомо
- Beg. N53 — Піраміда фараона (ім'я невідоме)
- Beg. N55 — невідомо
- Beg. N56 — Піраміда принца (ім'я невідоме)
Мероїтська мова
Галерея
піраміди Мерое,
Судан
Див. також
Примітки
- * Назва в офіційному англомовному списку
- G. A. Reisner, The Meroitic Kingdom of Ethiopia: A Chronological Outline, The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 9, No. 1/2 (Apr., 1923), pp. 34-77
- Dows Dunham and MF Laming Macadam, Names and Relationships of the Royal Family of Napata, The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 35 (Dec., 1949), pp. 139—149
- George A. Reisner, The Pyramids of Meroe and the Candaces of Ethiopia, Museum of Fine Arts Bulletin, Vol. 21, No. 124 (Apr., 1923), pp. 11-27
Література
- Dows Dunham: Royal Tombs at Meroe & Barkal. The Royal Cemeteries if Kush Volume IV, Boston, Museum of Fine Arts, 1957.
- Dows Dunham: The West and South Cemeteries At Meroë. The Royal Cemeteries if Kush Volume V, Boston, Museum of Fine Arts, 1963.
- J. Garstang — H. Sayce — F. Griffith. Meroe: the city of the Ethiopians. Oxford, 1911
- László Török: Meroe City, an Ancient African Capital. John Garstang's Excavations in the Sudan. London, 1997
- László Török: The Kingdom of Kush. Handbook of the Napatan-Meroitic Civilization. Leiden-New York-Köln, 1997
- Peter L. Shinnie/Rebecca J. Bradley: The capital of Kush 1: Meroe excavations, 1965—1972. Berlin, 1980
- Peter L. Shinnie/Julie R. Anderson (ed.): The Capital of Kush 2: Meroe Excavations 1973—1984. Berlin 2004