Нова Швабія

Як і багато інших країн, протягом кінця XIX — початку XX ст. Німеччина послала до Антарктиди декілька експедицій, більшість з них — з метою наукових досліджень. Антарктичні експедиції XIX ст. виконували астрономічні, метеорологічні та гідрологічні дослідження і працювали в південній Атлантиці, на островах Південна Георгія, Кергелен і Крозе, як правило, в співробітництві з командами науковців з інших країн. На початку XX ст. німецькі дослідники почали працювати на самій Антарктиді.

Перша німецька Антарктична експедиція (1901–1903) з ветераном полярних досліджень і професором геології Еріхом фон Дригальскі на чолі вперше почала використовувати в Антарктиці атмосферні зонди, наповнені гарячим повітрям. Вона також відкрила, описала і дала ім'я Землі Кайзера Вільгельма II.

Друга німецька Антарктична експедиція (1911–1912) на чолі з Вільгельмом Фільхнером мала перетнути Антарктиду з метою з'ясувати, є вона суцільним континентом чи групою островів. Цю трансантарктичну подорож не вдалося навіть почати, але експедиція відкрила і дала ім'я Берегу Луїтпольда і шельфовому льодовику Фільхнера.

1937 року в море вперше вийшла німецька китобійна флотилія, і після її успішного повернення весною 1938 року почалася підготовка до третьої німецької Антарктичної експедиції.

Експедиційне судно «Швабія»

Третьою Антарктичною експедицією керував Альфред Річер (Alfred Ritscher, 1879–1963). Її головною метою було підібрати в Антарктиді місце для німецької китобійної бази, яка була потрібна в рамках німецького плану зі збільшення виробництва жирів. За того часу китовий жир був головною сировиною для виробництва маргаринів та мила, і Німеччина була другим за обсягом закупок покупцем норвезького китового жиру, імпортуючи щороку близько 200000 тонн. Окрім незручностей, пов'язаних з залежністю від зовнішнього джерела важливої сировини, особливо в умовах передбаченої війни, це спричиняло великий тиск на німецькі запаси іноземної валюти.

17 грудня 1938 року експедиція вирушила з Гамбурга на борту «Швабії» (“Schwabenland”), транспортного судна, здатного нести на собі гідролітаки і запускати їх за допомогою катапульти. До складу експедиції входили 33 особи, і 24 моряка складали команду судна. В січні 1939 року експедиція прибула до району Землі Королеви Мод, на який в 1938 році вже висунула претензії Норвегія, і почала картографування місцевості. Протягом наступних тижнів суднові літаки марки «Доньє-Вал» (на ймення «Пасат» і «Бореас») здійснили 15 вилетів, облетівши район площею понад 600000 км² (щодо цього числа існують сумніви, можливо, площа була вдвічі менша). Було отримано 11000 аерофотографій. Для підтвердження претензій Німеччини на цей регіон, який було названо Новою Швабією, в різних місцях узбережжя були встановлені німецькі прапори, ще 13 було скинуто з літаків у внутрішніх районах. Піші команди обходили узбережжя і закладали схованки з описом кордонів німецької зони на пагорбах і інших прикметних орієнтирах. Експедиція заснувала на березі тимчасову базу, а також звітувала про відкриття геотермальних джерел і острівців рослинності в так званому оазисі Шрімахера. «Швабія» повернулася до Німеччини в лютому 1939 року.

Ще дві експедиції були заплановані на 1939–1940 і 1940–1941 роки. Вони повинні були обрати слушне місце для китобійної станції і, головне, ще розширити територію, на яку може претендувати Німеччина. Перед другою експедицією мали бути також поставлені деякі військові задачі, імовірно, вивчення доцільності створення в Антарктиці бази для німецьких підводних човнів, які мали контролювати південну Атлантику і протоку Дрейка. Експедиції були скасовані у зв'язку з початком Другої Світової війни.

Назва «Нова Швабія» і досі присутня на деяких картах регіону, разом з іншими німецькими географічними назвами. Сучасна німецька антарктична станція «Ноймаєр» розташована в межах колишньої Нової Швабії.

Жодна країна не визнала німецьких претензій, а Антарктичний договір законсервував усі такі претензії з боку інших держав. Хоча висловлюється думка, що з юридичної точки зору Третій Рейх досі існує в межах Нової Швабії, такий погляд не підтримується ні жодним німецьким чи міжнародним законом, ані положеннями беззастережної капітуляції Німеччини перед союзними державами, яку було підписано 8 травня 1945 року — саме ця дата вважається датою скасування німецьких претензій на Нову Швабію.

Має поширення легенда про те, що Адольф Гітлер не покінчив самогубством в 1945 році, а утік до Аргентини, звідки його (за деякими версіями — разом з Мюллером і Борманом) в 1950-х роках перевезли до секретної бази СС, збудованої під льодом Нової Швабії. Згідно з цією легендою, операція «Високий стрибок»  — повоєнна американська експедиція до Антарктиди, здійснена у 1947 році — мала знищити залишки нацистської присутності на континенті.