Ногайська орда
Нога́йська орда́ (Мангитський юрт) — татарське державне утворення, що виникло наприкінці 14 — на початку 15 століття внаслідок розпаду Золотої Орди. Займала територію від Північного Прикаспію та Приуралля до Ками і від Волги до Іртиша.
|
У 1557 році бей Ногайської Орди визнав себе васалом московського царя Івана Грозного. тому Ногайська Орда розпалась на Велику Ногайську Орду (на схід від Волги) і Казиєву Орду (Малу Ногайську орду; між Кабардою та Азовом; захід Північного Кавказу) та Алтиульську Орду (в басейні річки Емба). У другій половині 16 століття Мала Ногайська орда перекочувала в південно-українські степи, де зустрілась з місцевим жителями, україномовним козацьким населенням степових хуторів і сіл, спробувала їх знищити, але наштовхнулася на відчайдушний опір, що поклало початок кількавіковому конфлікту на цих землях.
У 1620-х роках (кін. XVI - поч. XVII) Мала Ногайська орда розпалась на — Білгородську, Джамбуйлуцьку, Єдичкульську, Кубанську та Єдисанську орди. Ці ногайські орди, бувши васалами Кримського ханства, брали участь у грабіжницьких нападах на українські землі.
Після входження у 1770 році Південної України до складу Російської імперії, ногайців переселили у Приазов'я та в степи між Доном і Кубанню, а згодом — у прикаспійські та бесарабські степи.
У 1782—1783 роках, після російсько-турецької війни, над ногаями було проведено каральну операцію з переселення з Кубані у заволзькі степи під керівництвом Олександра Суворова.
Після Кримської війни 1853—1856 років ногайці з надчорноморських степів переселилися до Османської імперії.
Історія
- 1299 — смерть хана Ногая, ординський правитель за іменем якого ногайці були названі.
- 1406—1419 — Єдигей, засновує ногайську династію
- 1440 — оформлення Ногайської Орди при Нураддіні — сині Єдигея.
- 1496 — сибіро-ногайський похід на Казань.
- 1520 — казахи хана Касима захоплюють Сарайчик — столицю Ногайської Орди.
- 1555 — смута в Орді: на Ембі утворилася окрема Атаульська орда.
- 1556 — голод.
- 1557 — ногайський Ісмаїл-бей визнав себе васалом Івана Грозного. Частина ногаїв мігрують на захід і під керівництвом Казі-мірзи засновують на Кубані Малу Ногайську Орду.
Див. також
Примітки
Джерела та література
- О. А. Бачинська, В. В. Грибовський. Ногайська орда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 483. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Рад. енциклопедія історії України. — К., 1971. — т.3.