Нуку-Хіва
Острів Нуку-Хіва (фр. Nuku Hiva) — найбільший з Маркізьких островів у Французькій Полінезії, заморській території Франції в Тихому океані. Нуку-Хіва або «Величний острів» (старе ім'я Адамс або Мерчант), розташований за 1500 км на північний схід від Таїті та 4800 км на захід від Північної Америки (Мексика). Нуку-Хіва — другий за величиною острів у Французькій Полінезії. Нуку-Хіва знаходиться в Північній групі Маркізьких островів і розташувався майже в центрі Тихого океану.
| Нуку-Хіва | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Nuku Hiva | ||||
 Космічний знімок острову Нуку-Хіва | ||||
|
Карта  Мапа острова в межах Маркізьких островів | ||||
| Мапа острова в межах Маркізьких островів | ||||
| Географія | ||||
| 8°52′ пд. ш. 140°06′ зх. д. | ||||
| Місцерозташування | Тихий океан | |||
| Акваторія | Тихий океан | |||
| Група островів | Маркізькі острови | |||
| Площа | 339 км² | |||
| Довжина | 25 км | |||
| Ширина | 17 км | |||
| Найвища точка | (гора Текао)1224 м | |||
| Країна | ||||
| Франція, Французька Полінезія | ||||
| Регіон | Маркізькі острови | |||
| Адм. одиниця | Nuku-Hivad | |||
| Населення |
2966 осіб (2012) | |||
  Нуку-Хіва Нуку-Хіва (Тихий океан) | ||||
| ||||
 Нуку-Хіва у Вікісховищі | ||||
Географія
Нуку-Хіва, як і всі Маркізькі острови, — вулканічного походження. Вершина найвищої гори — Текао (1224 м) — найвища точка конуса величезного згаслого вулкану. Він з'явився 2-5 млн років тому, утворивши острів, з тих пір його активність поступово знизилася. Острів являє собою два вкладених один в одного старих вулкана, які сформували дві концентричні кальдери. У центрі острова височіє велике плато Тоовії, що залишилося від першої кальдери, а друга кальдера оточує столицю острова Тайохае, утворюючи глибоку затоку (колишній кратер) і значну стіну з гірських піків навколо. Північне ж узбережжя сильно порізане і має базальтові хребти.
Хоча острів і знаходиться в тропіках, але тут переважають південно-східні пасати, вони інколи не приносять вологих повітряних мас, тому посухи на острові досить спостерігаються доволі часто.
Провідним ландшафтом центральних частин острова є савани та рідколісся. І тільки на узбережжі переважають перемінно-вологі ліси, які часто замінені на с/г угіддя.
Площа острову складає 339 км². Населення острову складає 2966 осіб, головним населеним пунктом острову є місто Тайохае в якому проживає 1687 осіб. Столиця острова — Тайохае, яка насправді є просто мальовничій селом, розташована на березі мальовничої затоки, і славиться своїм красивим собором Нотр-Дам з чудовими різьбленими рельєфами.
Історія
Заселення острова полінезійцями
_p271_Bewoner_van_Nukahiwa.jpg.webp)
Нуку-Хіва — один з небагатьох островів в центральному районі акваторії Тихого океану, де точно встановлена дата прибуття на острів людей з Самоа. Археологічні розкопки виразно вказують на 150 р. н. е. З собою ці люди привезли гончарне ремесло, яке вже до того було поширене на островах Самоа і Тонга. Нуку-Хіва став одним з головних центрів цивілізації Східної Полінезії.
Майже тисячу років — до 1100 року — люди обживали на острові, що виявилося зовсім непросто. Археологи зуміли простежити, як поступово місцеві жителі зуміли опанувати техніку обробки каменю, який вони використовували при будівництві житла, залишаючи хатини з пальмового листя.
Період з 1100 по 1400 рр. — розквіт кам'яного будівництва: за ці три століття було побудовано більшість кам'яних споруд на острові. До них належать і всесвітньо відомі скульптури тікі.
Відкриття острову європейцями
Першим відомим західним мандрівником, хто висадився на острові і описав його, був американець Джозеф Інгрем. У квітні 1791 році його корабель досяг берегів острова, й завдяки йому острів був нанесений на карти. Від Інгрема відстав усього на кілька місяців француз Етьєн Маршан, що зійшов на його берег в тому ж році. Надалі острів використовували кораблі торговців сандалом, китобоїв і шукачів пригод, які поповнювали на Нуку-Хіва запаси води і провіанту. У 1804 р Нуку-Хіву відвідав російський мандрівник адмірал Іван Крузенштерн. Відносини з місцевим населенням складалися непросто. У 1826 р до острова підійшов російський експедиційний шлюп «Лагідний». Візит закінчився тим, що тубільці вбили мічмана і двох матросів, а їх тіла ритуально з'їли.
Нуку-Хіва в XIX—XX ст.
Остров'яни почали відмовлятися від канібалізму лише після того, як в 1839 р на Нуку-Хіва з'явилися перші католицькі місіонери. У 1842 р, коли острів захопила Франція, чисельність населення становила 12 тис. чол. Потім відбулася звичайна для островів Океанії того періоду історія: європейці занесли на Нуку-Хіва натуральну віспу, проти якої у тубільців не було імунітету, і вони масово гинули. Скоротилася чисельність населення ще через діяльність перуанських работорговців, що вивозили людей в Південну Америку, а також через поширення опіуму, завезеного сюди китайцями в 1883 р. Так і сталось, що до 1934 чисельність населення Нуку-Хіва становила всього 635 чоловік. Наразі острів — частина заморського співтовариства Франції.
Населення Нуку-Хіви
Нуку-Хіва — найбільш густонаселений острів архіпелагу Маркізькі островів при своєму населенні близько 3 тис. осіб (результат епідемій натуральної віспи). Але при цьому щільність населення — одна з найнижчих у всій Французької Полінезії: позначається величина острова. У різний час чисельність населення острова коливалася, і це залежало часом від найнесподіваніших факторів. Так, в першій половині XIX ст. перуанські работорговці почали вивозити остров'ян в Південну Америку і продавати на плантації. Але втрутилася католицька церква, якій вдалося повернути на острів тих рабів, хто ще був живий. Однак, коли ті повернулися на Нуку-Хіва, з'ясувалося, що вони привезли з собою тиф. Остров'яни висловлюються як на мові метрополії — французькій, так і на діалектах Північних Маркізьких островів, що дивують незначною кількістю приголосних звуків. Етнічний склад: полінезійці — 92,6 %, французи — 5,6 %, інші — 1,8 % (2002 р). Основна релігія католицизм.
Господарство
Місцеве населення живе, як і сотні років тому, за рахунок підсобного господарства. Вирощують хлібне дерево, таро, маніок, кокоси і безліч видів фруктів. Французька влада намагалися розводити тут худобу так як на плато Тоовії саванна. Але остров'яни доглядати за свинями не вміли, багато тварин розбіглося і здичавіла. Зараз на диких свиней полюють з рушницями. Свиней вирощують і в домашніх господарствах, а також кіз. У море виходять за рибою, улови тут рясні.
Пам'ятки архітектури
На острові знаходиться незвичайне зібрання кам'яних статуй — тікі, встановлених в XI—XIV ст. Вже багато років вчені б'ються над загадкою, намагаючись визначити, що або кого зображують ці пузатенькі істоти з витягнутими головами, розплющеними носом, випнутими щелепою, ротом до вух, вивернутими губами і величезними очима. Тікі зображені в різних позах, причому давні майстри відобразили їх в момент вираження певного почуття: здивування, задумі, глузування, презирства, тощо.
Статуї представлені зібраними в групи, вирізані на одній стороні кам'яної брили, або ж це окремо стоячі статуї до 2,5 м у висоту. Жодна скульптура не повторює іншу. Але все з деякими загальними рисами: великою головою, ротом, очима.
Адміністративно-територіальний устрій. Найбільші населені пункти
Адміністративна приналежність: комуна Нуку-Хіва, Маркізькі острови, заморське співтовариство Французька Полінезія, Франція.
Адміністративний центр: місто Тайоахое — 2 132 осіб. (2012 р).
Інші населені пункти: селища Таїпіваі — 464 осіб. (2012 р) і Хатіхеу — 370 осіб. (2012 р).
