Адміністративно-територіальний устрій

Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій (адміністративний поділ) — поділ території країни на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування.

Територіальний устрій країн світу

1) Форма державного устрою, тобто спосіб територіальної організації держави, який характеризується певною формою конституційно-правових відносин між державою в цілому та її складовими частинами, виявляється в особливостях правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади.

2) Передбачена законами територіальна організація держави з метою забезпечення оптимального вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави. Здійснюється, як правило, шляхом поділу території держави на частини — територіальні одиниці, які є просторовою основою для утворення та діяльності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Значення

Інститутом, що регулює територіальну організацію суспільства і взаємодію його територіальних частин, є адміністративно-територіальний поділ[1].

Адміністративно-територіальна одиниця

Адміністративно-територіальна одиниця — частина території країни, що має місцеву адміністрацію — управління.

Світські

Універсальні

 Україна

Адміністративно-територіальна одиниця в Україні — це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.[2]

В Україні є такі адміністрати́вно-територіальні одиниці:

Окремо враховуються cелища міського типу та території територіальних громад, які не є юридично АТО.

Японія

Див. також

Джерела
  • Юридична енциклопедія: В 6 томах / Редколегія: Шемшученко Ю. С. (голова редколегії) та інші; Національна Академія наук України; Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України. — Київ: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998. — ISBN 966-7492-00-1. Том 6: Т-Я. — 2004. — 765 [3] с.: ілюстрації; карти. — ISBN 966-7492-06-0
  • Україна: адміністративно-територіальний устрій : станом на 1 січ. 2012 р. / Верховна Рада України ; [відп. ред. Г. П. Скопненко ; упоряд. В. І. Гапотченко]. – К. : Парламент. вид-во, 2012. – 784 с. : іл. – ISBN 978-966-611-865-6

Література

Примітки
  1. Кирдина С. Г., Об институциональных матрицах: тезисы теории(рос.)
  2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) м. Київ, 13 липня 2001 року N 11-рп/2001. Справа N 1-39/2001

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.