Ніагарська ГЕС Роберта Мозеса

Ніагарська ГЕС Роберта Мозеса (Robert Moses Niagara Power Plant) — гідроелектростанція у штаті Нью-Йорк між озерами Ері та Онтаріо, споруджена на належній США стороні Ніагарського водоспаду.

Вид на комплекс зверху. На протилежній (західній) стороні Ніагари машинний зал Гідрокомплексу Сера Адама Бека
Ніагарська ГЕС Роберта Мозеса
43°08′35″ пн. ш. 79°02′22″ зх. д.
Країна  США
Адмінодиниця штат Нью-Йорк
Стан діюча
Річка Ніагара
Початок будівництва 1956
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1961—1962
Основні характеристики
Установлена потужність 2515  МВт
Середнє річне виробництво 14200  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 91  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 13
Кількість та марка гідрогенераторів 13 Westinghouse
Потужність гідроагрегатів 12х193,5  МВт
Основні споруди
ЛЕП 115 + 230 + 345
Власник New York State Power Authority
ідентифікатори і посилання
Ніагарська ГЕС Роберта Мозеса
Мапа
 Ніагарська ГЕС Роберта Мозеса у Вікісховищі

Коротка річка Ніагара, котра транспортує ресурс з майже всього водозбірного басейну Великих озер (крім найнижчого серед них Онтаріо), вирізняється високою водністю та на своєму шляху перетинає Ніагарський уступ, спадаючи з нього відомим водоспадом висотою понад півсотні метрів. Це дало змогу прикордонним країнам спорудити обабіч водоспаду гідроелектростанції — на західному боці у Канаді це Гідрокомплекс Сера Адама Бека, а в США ГЕС Роберта Мозеса.

Використання гідроенергетичного потенціалу Ніагари почалось ще наприкінці 19 століття. При цьому 7 червня 1956 року розташована на східній стороні Ніагарська ГЕС зазнала катастрофічних пошкоджень внаслідок зсуву. Виявились зруйнованими дві третини машинного залу та було втрачено шість гідроагрегатів загальною потужністю 240 МВт (уламки від вибухів генераторів долетіли до канадського боку ущелини).[1] Як наслідок, вирішили не відновлювати старий об'єкт, а спорудити повністю нову станцію.

Забір води для роботи ГЕС Роберта Мозеса починається вище від водоспаду, після чого вона транспортується по двом дериваційним тунелям, котрі проходять під містом Ніагара-Фолс. Ці споруди мають довжину 6 км, перетин 14х20 метрів та здатні транспортувати 2270 м3/с. Вони переходять у відкритий канал довжиною 580 метрів та глибиною 50 метрів, котрий завершується в балансувальному резервуарі довжиною 1,2 км, шириною 0,15 км та глибиною 31 метр. Під час спорудження комплексу довелось здійснити вибірку 11 млн м3 скельних порід.

У підсумку через водоводи довжиною по 140 метрів зі спадаючим діаметром від 8,2 до 6,5 метра ресурс надходить до спорудженого на березі Ніагари (але тепер вже нижче за водоспад) машинного залу. Основне обладнання станції становлять тринадцять турбін типу Френсіс, потужність кожної з яких первісно становила 175 МВт, а потім внаслідок модернізації була доведена до 193,5 МВт. Гідроагрегати використовують середній напір у 91 метр та забезпечують виробництво понад 14 млрд кВт-год електроенергії на рік.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що розраховані на роботу під напругою 115 кВ, 230 кВ та 345 кВ.[2][3][4][5][6][7]

Можливо також відзначити, що балансувальний резервуар комплексу використовується ГАЕС Lewiston як нижня водойма.

Примітки
  1. Niagara Falls Historical Story | The Power Plant — Niagara Falls Canada & USA. Niagara Falls Info (en-CA). 3 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2019.
  2. Celebrating the power of Niagara Falls - International Water Power. www.waterpowermagazine.com. Процитовано 6 березня 2019.
  3. Niagara Falls History of Power Development - The Robert Moses Niagara Generating Station. Niagara Falls Info (en-CA). 3 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2019.
  4. Niagara Project, Hydropower Relicensing: Environmental Impact Statement (англ.). 2006.
  5. Ginocchio, Roger; Viollet, Pierre-Louis (6 березня 2012). L'énergie hydraulique (фр.). Lavoisier. ISBN 9782743011918.
  6. NYPA completes 15-year upgrade of 2,515-MW Robert Moses Niagara. www.hydroworld.com. Процитовано 6 березня 2019.
  7. Robert Moses Niagara Hydro Power Plant NY USA - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 6 березня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.