Нікколо Медічі
Нікколо Медічі (*Nicola de Medici, бл. 1384 —†3 березня 1455) — політичний діяч, банкір часів Флорентійської республіки.
| Нікколо Медічі | |
|---|---|
| італ. Niccolo de Medici | |
| Народився |
бл. 1384 Флоренція |
| Помер |
3 березня 1455 Флоренція |
| Громадянство |
|
| Діяльність | політик, банкір |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Медічі |
| Батько | В'єрі Медічі |
| Мати | Біце Строцці |
| У шлюбі з | Бартоломеа Аччаюолі |
| Діти | 10 дітей |
Життєпис
Походив з родини Медічі. Старший син впливового банкира В'єрі Медічі та Віце Строцці, яка походила з аристократичної родини Флоренції. У 1395 році втратив батька, який незадовго до того продав основні активи брата Джованні та Франческо ді Біччі.
Разом з тим вирішив продовжити батьківську справу, водночас зайнявся торгівлею. У 1405 році став членом гільдії торгівців. У 1411 році отримав право обіймати державні посади, його ім'я внесено до малого списку, серед якого обирали членів Синьйорії. Водночас продовжив розвивати банківську справу, відкрив відділення у Римі.
Водночас активно займався державницькою діяльністю. У 1413 році Нікколо Медічі було призначено чиновником, що збирав винний акциз. Тоді ж долучився до партії гвельфів. З цього моменту тричі ставав консулом своєї гільдії. У 1422–1423 роках входив до комісії, що займалася торгівлею сіллю.
У 1424 році стає членом комітету з охорони порядку (Вісім вартових). Того ж року відкрив відділення у Тіволі (тут тоді знаходився двір папи римського). У 1425 та 1429 роках очолював монетний двір республіки. У 1432 році призначається разом з Джуліано ді Аверардо Медічі військовим комендантом Вольтерри.
У вересні-жовтні 1433 року обіймав найвищу державну посаду республіки — гонфалоньєра. Після завершення каденції став членом Синьйорії. Під час боротьби Рінальдо Альбіцці проти Козімо Медічі Старшого підтримав пропозиції щодо вигнання останнього з Флоренції.
У 1434 році фінансові можливості Нікколо Медічі були обмежені Козімо Медічі, який повернувся із заслання. Проти Нікколо було застосовано нове оподаткування (кадастр). У 1439 році призначається вікарієм області Верхнє Вальдарно (уздовж річки Арно).
У 1441 році очолив цитадель Пізи. 1 грудня того ж року призначається подестою Кастільйон-Фьорентіно, а у 1442 році — капітаном Орсанмікеле. У 1452 році стає військовим комендантом Пістойї. Помер у Флоренції 3 березня 1455 року, його було поховано у церкві Сан-Лоренцо.
Родина
Був одружений з Бартоломеєю Аччаюолі, від якої мав 10 дітей. Сини Аттіліо, Карло, В'єрі присвятили себе політичним справам, Донато став єпископом Пістойї у 1434 році.
Джерела
- G. Brucker, Dal Comune alla Signoria: vita pubblica a Firenze nel primo Rinascimento, Bologna 1981, p. 545
- N. Rubinstein, Il governo di Firenze sotto i Medici (1434–1494), a cura di G. Ciappelli, Firenze 1999, pp. 12, 316