Нікколо I Санудо

Нікколо I (італ. Niccolò Sanudo; д/н 1341) — 5-й герцог Архіпелагу (Наксосу) в 13231341 роках.

Нікколо I Санудо
Народився 13 століття
Помер 1341
Країна  Венеційська республіка
Діяльність військовослужбовець
Посада Duke of Naxosd
Рід House of Sanudod
Батько Гульєльмо I Санудо
Брати, сестри Джованні I Санудо і Marco Sanudod

Життєпис

Походив з венеціанського патриціанського роду Санудо. Старший син Гульєльмо I, герцога Архіпелагу. Про молоді роки обмаль відомостей. Перша згадка належить до 1309 року, коли брав участь у поході на підтримку госпітальєрів у захопленні о. Родос.

1311 року очолив загін наксоських лицарів на допомогу Готьє I, герцогу Афінському, проти Каталонської компанії (загону найманців). Але той у битві при Кефісі зазнав поразки й загинув. Сам Нікколо потрапив у полон, з якого звільнився за викуп. Декілька років захищав Кіклади від нападів «каталонців». Уже 1315 року воював на боці Матильди, княгині Ахейської, проти Фернандо Майоркського. 1315 року в битві під Пікотіном (в Еліді) потрапив у полон. 1316 року знову звільнився.

1323 року успадкував герцогство Архіпелаг. У 1325—1326 роках брав участь у кампанії Джованні ді Гравіни на Пелопоннесі проти візантійського війська. На заключному етапі командував ахейським військом. За цим у 1326—1331 роках намагався приборкати Андреа II Бароцці, сеньйора Санторіні.

У 1326—1327 роках мав протистояння з Бартоломео Гізі, сеньйором Тіносу. 1329 року допоміг візантійському імператору Андроніку III у війні проти Бенедетто II Дзаккарії, сеньйора Хіоса. Останнього переможено й вигнано з володінь, а Хіос дістався візантійцям.

1332 року уклав мирний договір з бейліками Айдин і Сарухан. Проте вже через декілька місяців долучився до антитурецької коаліції. Наприкінці 1334 року герцог разом з госпітальєрами і генуезцями захопив о. Лесбос у Візантії, але зрештою там отаборився генуезець Доменіко Каттанео. У 1335 році завоював острови Санторіні й Теразію в Маріно Бароцці.

У 1341 році острів Наксос зазнав нападу Умура, бея Айдина. В результаті Нікколо I був змушений визнати зверхність останнього та почати сплачувати тому данину. Втім того ж року герцог помер, а владу спадкував його брат Джованні I.

Родина

Дружина — Жанна, дочка Гуго де Брієнна, графа Лечче.

Джерела

  • Setton, Kenneth M. (1976). The Papacy and the Levant (1204—1571), Volume I: The Thirteenth and Fourteenth Centuries. Philadelphia: The American Philosophical Society. ISBN 0-87169-114-0.
  • Charles A. Frazee, The Island Princes of Greece. The Dukes of the Archipelago., Adolf M. Hakkert, Amsterdam, 1988.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.