Ніколае Мілітару
Ніколае Мілітару (рум. Nicolae Militaru; 10 листопада 1925, Балешті — 27 грудня 1996 Бухарест) — румунський військовий, генерал армії. Учасник невдалих змов проти Ніколае Чаушеску. Видатний діяч Румунської революцію 1989, міністр оборони в першому революційному уряді. Кандидат в президенти Румунії на виборах 1996.
| Ніколае Мілітару | |
|---|---|
| рум. Nicolae Militaru | |
 | |
| Народження |
10 листопада 1925 Балешті, Горж, Румунія |
| Смерть |
27 грудня 1996 (71 рік) Бухарест, Румунія злоякісна пухлина |
| Країна | Румунія |
| Рід військ | сухопутні війська Румунії |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Партія | Румунська комуністична партія |
| Звання | генерал армії |
| Командування | 2-га піхотна дивізія, військовий гарнизон Бухареста, Міністерство національної оборони Румунії |
| Війни / битви | Румунська революція 1989 |
 Ніколае Мілітару у Вікісховищі | |
Невдалі Змови
Закінчив Військову академію імені Фрунзе в Москві. У червні 1965 прийняв командування 2-ї піхотної дивізії. У 1969-1978 командував гарнізоном Бухареста. З 1974 — генерал-полковник. З 1969 — кандидат, з 1974 — член ЦК РКП. У 1978 переведений з військової служби на посаду заступника міністра промислового будівництва.
Мілітару брав участь у спробах військової змови проти диктатора Чаушеску. У 1978 план був завчасно розкритий Секурітате, після чого Мілітару і міністр оборони Йон Іоніце виявилися на грані арешту. Мілітару було пред'явлено звинувачення в зв'язках з ГРУ і шпигунстві на користь СССР. Однак Мілітару був лише відсторонений від військового командування.
Революційний генерал
26 грудня 1989 Йон Ілієску призначив Мілітару міністром оборони в новому уряді Петре Романа. Через день йому було присвоєно звання генерала армії. Генерал Мілітару символізував приєднання до революції румунських збройних сил.
Міністерство і відставка
На міністерській посаді Мілітару наблизив до себе групу воєначальників, які перебували при Чаушеску в опалі через зв'язки з СССР.
12 лютого 1990 був створений «Комітет демократизації армії», на наступний день до тисячі солдатів і молодших офіцерів провели в Бухаресті мітинг проти Мілітару. 16 лютого 1990 -прем'єр міністр Петре Роман відсторонив Мілітару з посади і замінив Віктором Стенкулеску. 22 березня Мілітару був звільнений в запас.
Після відставки щодо Мілітару стали висуватися звинувачення в причетності до грудневого кровопролиття. Він підозрювався в тому, що навмисно віддавав дезорієнтуючі накази, які призводили до зіткнень армії з Секурітате. Стверджувалося, що таким чином навмисно створювався хаос, яким скористався Йон Ілієску для зосередження влади в своїх руках.
Кандидат в президенти
Мілітару висунув свою кандидатуру на президентських виборах 1996. Він був єдиним кандидатом, який виступав проти вступу Румунії в НАТО. Отримав підтримку 0,22 % виборців.
Джерела
- Intervenția sa la TVR în 22 decembrie 1989
- USLA către Militaru: «Mi-ați omorât oamenii!»
- Interviu gen Militaru
- A doua crimă a lui Militaru: căderea elicopterului cu Nuță și Mihalea, 6 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Militaru plănuise să extermine întreaga USLA!, 3 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Șeful USLA către Militaru: «Mi-ați omorât oamenii!», 2 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Cum a reactivat Militaru divizia KGB care a condus România, 14 martie 2010, Andrei Crăciun, Florel Manu, Cristian Delcea, Adevărul
- Lista spionului Militaru în vremea lui Iliescu, 15 martie 2010, Andrei Crăciun, Florel Manu, Adevărul
- Cariera generalului Militaru: întâi Academia, apoi liceul, 16 martie 2010, Florel Manu, Andrei Crăciun, Adevărul
- Mircea Chelaru, general în rezervă, povestește din culisele loviturii de stat planificate de Militaru, 18 martie 2010, Florel Manu, Adevărul
- Armata Română, împotriva lui Militaru, 17 martie 2010, Florel Manu, Adevărul
- Militaru, măcelar și la Otopeni!, 17 decembrie 2009, Mihai Mincan, Adevărul
- Spionul Militaru, înlocuit prin răzmerița cadrelor[недоступне посилання з грудня 2021], 19 februarie 2010, Florin Mihai, Jurnalul Național