Нікола Ракітін

Нікола Ракітін (болг. Никола Ракитин; нар. 6 червня 1885, Трудовець пом. 2 травня 1934, Реброво, Болгарія) болгарський поет.

Пам'ятник Ніколи Раткіна в селі Трудовець
Нікола Ракітін
болг. Никола Ракитин
Народився 6 червня 1885(1885-06-06)[1]
Трудовець, Болгарія
Помер 2 травня 1934(1934-05-02)[1] (48 років)
Реброво, Болгарія
Країна  Болгарія
Діяльність поет, педагог
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського (1908)
Мова творів болгарська і російська

Біографія

Народився 6 червня 1885 року в селі Лажане поблизу Софії. Закінчив слов'янську філологію в Софійському університеті (1908). Брав участь у Першій світовій війні.

Працював учителем у Плевені (1908-1933). Директор Музею військово-історичного мистецтва у Плевені (19331934). Невдовзі його несправедливо звинувачують у зникненні цінностей з музею, Ракітін наклав на себе руки 2 травня 1934 року, кинувшись з поїзда в тунелі.

Самогубство Ракітіна широко висвітлювалось в пресі, так як в усьому звинувачували керівництво Міністерства оборони. Ця подія також пов'язана зі звільненням міністра оборони Александра Кісьова кілька днів по тому.

Творчість

Вперше був надрукований в 1906 році в журналі болг. «Демократически преглед». Поезія Ракитіна в основному пейзажна. Його колекція віршів «Размирни години» — це протест проти війни та насильства над людиною. Співпрацював з журналами «Българска сбирка», «Просвета», «Съвременна мисъл», «Листопад», «Златорог», «Българска мисъл» та газетою «Светлоструй».

  • «Под цъфналите вишни» (1909)
  • «Животът може би е сън» (1911)
  • «Беглец» (1914)
  • «Размирни години» (1919)
  • «Преди да съмне» (1920)
  • «Златни нишки» (1922)
  • «Родното село» (1922)
  • «В тишината на далечния град» (1923)
  • «Васил Левски» (1923)
  • «Жената и морето» (1923)
  • «Мургаш» (1923)
  • «На една струна»
  • «Освободеният Прометей» (1923)
  • «Лес» (1924)
  • «Дарове на Балкана» (1932)
  • «Капят листата» (1933)
  • «Русалска поляна» (розповіді, 1938)

Посилання

Джерела

  • Тази статия се основава на материал от Словото, използван с разрешение.
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.