Ніколя де Невілль де Віллеруа
Ніколя де Невілль де Віллеруа (*Nicolas de Neufville de Villeroy, 14 жовтня 1598 —†28 листопада 1685) — французький військовий та державний діяч, маршал та пер Франції.
Ніколя де Невілль де Віллеруа | |
---|---|
фр. Nicolas de Neufville de Villeroy | |
| |
Народився |
14 жовтня 1598 Париж, Королівство Франція |
Помер |
28 листопада 1685 (87 років) Париж, Королівство Франція |
Країна | Франція |
Діяльність | політик, військовий очільник |
Знання мов | французька[1] |
Титул | герцог, маркіз Аленкур, маркіз де Маньї |
Посада | Воєнний міністр Франціїd |
Військове звання | маршал |
Конфесія | католицтво |
Рід | Віллеруа |
Батько | Ніколя де Невілль де Віллеруа |
Мати | Жаклин де Арле де Сансі |
Брати, сестри | Camille de Neufville de Villeroyd[2] |
У шлюбі з | Мадлен де Бланшфор де Крекі |
Діти | 2 сини та 2 доньки |
Нагороди | |
| |
Життєпис
Походив із знатної аристократичної родини. Виховував при дворі короля Генріха IV разом з майбутнім королем Людовиком XIII. У 1615 році стає губернатором Ліоне, а у 1616 головою Ліонського полку. У 1617 році одружився з представницею впливового роду Крекі.
Згодом служив під орудою свого родича головного маршал Франсуа де Бонна Ледіг'єра під час війни за Вальтеліну у 1625–1626 роках, у війні за мантуанський спадок у 1628–1631 роках. Згодом відзначився у війні з Іспанією. У 1646 році кардинал Мазаріні надав Віллеруа звання маршала. Тоді ж як військовий радник призначається до короля Людовика XIV.
У ході Фронди залишився вірним королеві Ганні Австрійській та кардиналові Мазаріні. За це у 1651 році стає герцогом, у 1661 році — кавалером ордена Святого Духа, у 1663 році — пером Франції. У 1661 році король призначає Віллеруа головою Королівської фінансової ради. на цій посаді він перебував до самої смерті у 1685 році.
Родина
Дружина — Мадлен де Бланшфор де Крекі
Діти:
- Шарль (д/н—1645), маркіз Аленкур
- Франсуа (1644–1730), 2-й герцог Віллеруа
- Франсуаза (д/н—1701)
- Катерина (1639–1707)
Джерела
- Вильруа, французский род // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890–1907.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- direction Dictionnaire historique des Académiciens de Lyon: 1700-2016 — Ліон: Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтв, 2017. — С. 1369. — ISBN 978-2-9559433-0-4