Нікулін Максим Юрійович

Дідусь по батькові — Володимир Андрійович Нікулін (1898–1964), демобілізувавшись з Червоної Армії та закінчивши курси Політпросвіту, влаштувався до драматичного театру в Демидові. У Демидові дід організував «Теревьюм» — пересувний театр революційного гумору, де сам ставив вистави та багато грав. Також організував та тренував першу в місті футбольну команду[1], у Москві писав інтермедії, конферанси та репризи для естради, цирку, працював у газетах «Известия» та «Гудок», вів драматичний гурток, у школі, в якій навчався його син Юрій Нікулін[2].

Бабуся по батьковій лінії — Лідія Іванівна Нікуліна (у дівоцтві Германова) (1902–1979) — в дитинстві проживала в місті Лівани, батько бабусі був начальником пошти, працювала акторкою в драматичному театрі в Демидові, до війни була жінкою повною, після війни схудла і стала сивою, у роки німецько-радянської війни рила окопи під Москвою, працювала на евакопункті санітаркою, після війни працювала диспетчером на «Швидкій допомозі», де працювала до пенсії[2][3].

Прадід по матері був земським діячем, депутатом Державної думи I скликання від міста Воронежа Петро Якович Ростовцев (1863—1929)?)[4].

Бабуся по материній лінії — Марія Петрівна Покровська (дівоче — Ростовцева) (1898-?), стенографістка та друкарка в інституті Червоної Професури.

Дідусь по матері — журналіст Микола Покровський[5].

Батько — Юрій Нікулін (18 грудня 1921 — 21 серпня 1997), знаменитий клоун, популярний актор кіно. Директор цирку на Цвєтному Бульварі (1982—1997)

Мати — Тетяна Миколаївна Нікуліна (Покровська) (14 грудня 1929 — 26 жовтня 2014) — артистка цирку.

Троюрідний брат — кінокритик Лев Маратович Карахан.

Зовнішні зображення
	Максим Нікулін з батьками у дитинстві

Народився 15 листопада 1956 року у місті Москва.

Чесно скажу, вихованням моїм тато зовсім не займався та й мама епізодично. Але, незважаючи на їхні постійні від'їзди, я не мав комплексу покинутої дитини. Залишаючись із бабусею, я з раннього дитинства розумів, що у батьків така робота. І потім, вони весь час передавали за оказії посилки, листи слали, батько малював мені кумедні комікси, картинки… Та й телефонували постійно, примудрялися навіть з Америки та з Японії, хоча це коштувало божевільних грошей.

— [6]

У 11-річному віці знявся у фільмі «Діамантова рука», в якому головну роль грав його батько. Він грав хлопчика з сачком, який йде мілководдям, поки його не наздоганяє і не зіштовхує у воду стусаном Геннадій Козодоєв, якого грав Андрій Миронов. Максим Нікулін, чекаючи на удар від Миронова, сам заздалегідь падав у воду і зіпсував кілька дублів. Тоді режисер фільму, Леонід Гайдай, пішов на хитрість: він сказав хлопцеві, що штовхати його Миронов більше не буде, а Миронова потихеньку попросив ударити сильніше. У результаті Нікулін отримав сильний і несподіваний стусан під зад і впав у воду[7]. Этот дубль оказался удачным и вошёл в фильм, а Максим Никулин сильно обиделся на Миронова[8].

У результаті наша родина одержала окреме житло практично насильно. Коли батько вкотре пішов вирішувати квартирне питання для когось із артистів цирку, голова Мосміськвиконкому — Промислов, здається, тоді був — поцікавився: «А у вас самого як справи з житлоплощею?» «Все гаразд, — бадьоро відповів батько, — чудово живу в комуналці». Той, понизивши голос, сказав: "Товаришу Нікулін, ви що — ідіот?! Стільким людям допомогли, а самі тулитеся чорт-знає як! Негайно беріть папір і напишіть заяву для себе. Прямо зараз, тут, при мені, пишіть! Ось таким чином ми отримали квартиру. Я тоді навчався у 9-му класі.

— [6]

1972 року вступив на факультет журналістики МДУ, закінчив його в 1981 році[9].

З 1974 року — кореспондент газети «Московський комсомолець». З 1976 року працював у «Последних известиях» Головної редакції всесоюзної радіостанції «Маяк».

З 1986 року працював на Центральному телебаченні, в редакції інформації, у програмі «Час», був ведучим програми «Ранок» (зараз ранковий телеканал «Доброго ранку»).

З 1993 року працював у Московському цирку на Цветному бульварі на посаді директора-розпорядника.

У серпні 1997 року після смерті батька зайняв його місце, ставши генеральним директором та художнім керівником Московського цирку на Цветному бульварі, який був названий ім'ям Юрія Нікуліна.

З 2000 до 2003 року працював ведучим програми «Мій цирк» на каналі «Культура».

З 30 жовтня 2003 по 16 грудня 2004 року — ведучий програму про цирк «Форганг» на Першому каналі.

• Орден Пошани (26 грудня 2016 року) — за заслуги у розвитку вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність[10][11] .
• Орден Дружби (13 листопада 2006 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного циркового мистецтва та багаторічну творчу діяльність[12].
• Член правління Творчого союзу циркових діячів Росії.
• Академік Національної академії циркового мистецтва.
• Кавалер-лицар Ордену Командорського хреста Бельгійського королівського товариства підтримки інновацій та винаходів.

Був одружений тричі.

Перший раз одружився у 18-річному віці, але вже через рік розлучився. Дітей у цьому шлюбі не було.

У шлюбі з другою дружиною народилася донька Марія (нар. 26 грудня 1981) — лікар- нейрохірург, живе з чоловіком Домініком Востраком та двома дочками Вікторією та Валентиною в Мюнхені[13].

Третя дружина — Марія Станіславівна Нікуліна (нар. 12 серпня 1964) — займалася туристичним бізнесом . Син Юрій Нікулін (нар. 29 травня 1986) закінчив Школу-студію МХАТ, керівник відділу реклами та спецпроєктів Московського цирку Нікуліна на Цветному бульварі, одружений з Анастасією[14], онук Станіслав (нар. 2009), онука Софія (нар 2015). Син Максим Нікулін (нар. 13 листопада 1988) закінчив Школу-студію МХАТ, заступник керівника закордонного гастрольного відділу, одружений з Тетяною[15], внучка Ганна (нар. 07.2017).

У дитинстві знявся у двох художніх фільмах:

• Профайл Максима Нікуліна на сайті Московського Цирку Нікуліна на Цвітному бульварі
• Зайцева, Татьяна. Максим Никулин: «Очень долго я был обижен на отца». 7 дней. Процитовано 4 червня 2016.

link=