Німфеум

Німфе́ум, німфе́й (грец. νυμφαῖον, лат. nymphaeum) — первісно невелике святилище, присвячене водним німфам, яке зазвичай споруджували біля джерела води або водойми. Іноді мали форму природних або штучних гротів.

Німфей у Герасі (зараз Джераш, Йорданія)

У елліністичних державах та Стародавньому Римі «німфеями» стали називати міські будівлі з водоймами або споруди, котрі прикрашали джерела води. В період розквіту Риму на території імперії (особливо в її східних та південних провінціях) спорудили чимало монументальних німфеїв, гарно або задовільно збережені приклади яких можливо побачити у Герасі, Філадельфії (обидва Йорданія), Лептіс-Магні (Лівії), Сагалассі, Сіде, Гієраполісі (всі — Туреччина). Такі німфеї були пишно оздоблені (колони, пілястри, різьблені елементи, скульптури, мармурове облицювання або елементи з мармуру) та могли мати кілька ярусів (споруджений у столиці імперії грандіозний Септізодіум мав три яруси та сім секцій). За формою відомі німфеї напівкруглі, напівоктагональні, з прямим фасадом.

Також у східних провінціях Риму з'явилась споріднена із німфеєм споруда, котру називають kalybe. При подібному зовнішньому вигляді вона не мала водопровідної системи і наразі тлумачиться як декоративний «безводний німфей» (за іншим припущенням — як пов’язаний із набатейським впливом різновид будівель для відправляння імперського культу). Ці споруди виявлено у ряді античних міст Сирії (Шахба, Босра та ще три менші поселення у провінції Сувейда), Гіппосі (Голанські висоти) та Йорданії (згаданий вище німфей у Філадельфії деякі дослідники трактують саме як kalybe).

У ранньохристиянські часи німфеуми виконували функцію баптистерію.