Нітченко Роман Федорович

Закінчив Городнянську ЗОШ № 2. Будівельник, працював у Республіці Білорусь та РФ.

15 серпня 2014-го мобілізований, начальник обслуги мінометного розрахунку, 93-а окрема механізована бригада.

5 грудня 2014-го загинув під час обстрілу терористами в районі селища Піски, тоді ж полягли майор Сергій Рибченко, молодший сержант Андрій Михайленко, солдати Євген Капітоненко, Сергій Шилов та Володимир Жеребцов.

Станом на 15 січня 2015-го був у списку пропалих безвісти. Упізнаний за аналізами ДНК.

Вдома лишились батьки, дві старші сестри. Похований в Городні 28 лютого 2015-го[1].

Дошка пам'яті Романа Нітченка, Олександра Найдьона та Ігоря Сергієнка

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.

• 8 травня 2015 року на будівлі Городнянської загальноосвітньої школи № 2 встановлена меморіальна дошка[2] та встановлено пам'ятний знак на міській Алеї Героїв[3].
• 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[4].

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 грудня[5][6].

• Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Нітченко Роман Федорович
• МВС України
• Нітченко Роман
• Мамо, я ховатися не буду