Ніш (еялет)

У період Танзимату тривало реформування території Османської імперії. У 1846 році з еялету Монастир виокремлено провінцію зі столицею в Ніше. Своїми кордонами цей еялет мав на півночі Дунай, на північному заході — князівство Сербія. На сході межував з еялетом Едірне, на півдні — з Салорнікським еялетом, на заході — з Монастирським.

Невдовзі еялет перетворився на базу проти Сербського князівства. Водночас у самій провінції придушувався сербський рух. Проте це не сприяло поліпшенню внутрішнього спокою. У 1850-х роках активно діяли гайдуки на чолі з Ільо Воєводою, що завдало відчутного удару господарству й державним установам еялету.

Складна соціальна та військова ситуація залишалася до 1861 року, коли очільником було призначено Мідхат-пашу. Останній зміцнив кордон з Сербією, зумів встановив релігійний мир, успішно боровся з розбійниками, хабарниками. Було розпочате будівництво доріг, що сприяло деякому пожвавленню торгівлі. Також було налагоджено збирання податків без зловживань, будувалися школи та лікарні для всіх верств та релігійних груп. У санджаках створено мусульмано-християнські ради. Протягом 1864—1867 років завершено реформування шкільної освіти, почала виходити місцева газета. У 1867 році еялет увійшов до складу Дунайського вілайєту.

Складався з 4 санджаків: Ніш, Кюстенділ, Софія, Самоков.

• Malcolm, Noel (1998). Kosovo: A short history. Washington Square, New York: New York University Press. p. 191. ISBN 0-8147-5598-4.
• Victor Roudometof (2001). Nationalism, Globalization, and Orthodoxy: The Social Origins of Ethnic Conflict in the Balkans. Greenwood Publishing Group. p. 87. ISBN 978-0-313-31949-5. Retrieved 9 June 2013.