Область Овда

Складки поверхні та чітке нашарування різного хімічного складу характеризують західну частину області Овда.[4] Шари можуть бути диференційовані на основі їх тону та текстури на РСА зображеннях. Складки в цій частині регіону, є концентричними, і мають спільну вісь у напрямку "схід—захід".[5] Ще однією особливістю заоду області Овда, є "стрічкові" структури (англ. ribbons structures). Їх можна охарактеризувати як стрімкі утвори з довгими западинами (ширина 1–3 км) невеликої глибини (менше 500  м).[6][7] На відміну від складок, стрічкові структури розміщені хаотично.[5]

Центральна Овда відрізняється хребтами, що мають орієнтацію "схід—захід", подібно до західної Овди. Ці хребти поширені на північному краю регіону і часто мають спільну вісь із складчастими структурами. На південному краї регіону спостерігаються складні структури, що включають складки та різні типи розломів.[8]

Східна Овда здебільшого визначається широкими складками та стрічковими структурами. Складки мають амплітуду до 25 км і довжину до кількох сотень кілометрів. Стрічкові структури зазвичай мають радіальний малюнок. Деякі стрічкові структури у цій частині Овди складно інтерпретувати через обмежену роздільну здатність зображень РСА. Тут також присутня значна кількість грабенів, хоча вони досить маловиразні.[7]

Першопочатково, область Овда перебувала у стабільному стані. Потім, область зазнала впливу сил стиснення у напрямку "північ—південь", що призвело до формування складок у напрямку "схід—захід". Так була сформована основна структура регіону. Далі, сили стиснення інтенсифікувалися і сформували значну зону зрушення гірських порід.[9]

Першопочатково, відбулося накопичення матеріалу, з якого пізніше сформується тессера, на краях області. Далі, насуви та зони складчатості сформувалися паралельно до країв області. Пізніше, ці утвори зазнали розтягнення у перпендикулярному до них напрямку. Формування країв завершилося під постійною дією сил розтягнення, що продовжували деформувати місцевість та впливали на вулканічні структури.[10]

Модель опускання магми стверджує, що опускання магми сприяло потовщенню кори і формуванню плато. Однак ця моделі потребує 1-4 мільярди років для нарощення достатньої товщі кори (що, можливо, не відповідає реальності).[11] Також, ця модель не пропонує пояснення щодо формування структур, утворених під дією сил стиснення; і не узгоджується з часовими рамками запропонованими для структур сформованих під дією сил розтягнення.[12]

Ця модель описує підняття мантійного потоку, який забезпечує потовщення кори (дивись: magmatic underplating).[12][13][14]

Згідно з ударною моделлю, падіння метеорита могло б спричинити появу лавових озер, що вплинуло б на ізостатични рівновагу і спровокувало б підняття кори.[12][15] Однак, вчені не впевнені, що удар метеориту може розплавити таку частину літосфери планети, якої було б досить для впливу на ізостатични рівновагу.[16]