Обробка винятків

Винятки надають основні переваги при розробці окремих компонентів, коли розробник компоненту не знає, як потрібно обробити виняток і залишає написання обробника винятку користувачеві його компонента.

Використання винятків в цілях контролю помилок підвищує читабельність коду, оскільки дозволяє відокремити обробку помилок від самого алгоритму, і полегшує програмування і використання компонентів інших розробників.

Основний недолік винятків — в їхній невисокій швидкості. У місцях програми, критичних за швидкістю, не варто порушувати і обробляти винятки.

В складних програмах виникають великі «нагромадження» операторів try … finally і try … catch (try … except), але без застосування механізму обробки винятків аналогічна за функціональністю програма виглядала б ще більше захаращеною.

Більшість сучасних мов програмування, таких як ActionScript, Ada, C++, Common Lisp, D, Delphi, Eiffel, Java, JavaScript, OBJECTIVE-C, OCaml, Ruby, PHP (з версії 5), Python, SML, Глагол, всі мови платформи .NET тощо, мають вбудовану підтримку обробки винятків. У цих мовах, при виникненні виняткової ситуації (точніше, винятку, підтримуваного мовою), відбувається розкручування стека викликів до першого обробника винятків відповідного типу, і управління передається обробникові.

За винятком незначних відмінностей в синтаксисі, існує лише пара варіантів обробки винятків. У найпоширенішому з них виняткова ситуація генерується спеціальним оператором (throw або raise) з об'єктом-винятком. При цьому, конструювання такого об'єкта само по собі викиду винятку не спричиняє. Область дії обробників починається спеціальним ключовим словом try або просто мовним маркером початку блоку (наприклад, begin) і закінчується перед описом обробників (catch, except, resque). Обробників може бути кілька, один за одним, і кожен може вказувати тип винятку, який він обробляє.

Деякі мови також допускають спеціальний блок (else), який виконується, якщо жодного винятку не згенерувано у відповідній області дії. Частіше зустрічається можливість безумовного виконання коду (finally, ensure), навіть у випадку якщо виняток було викинуто, але не оброблено. Помітним винятком є С++, де такої конструкції немає. Замість неї використовується автоматичний виклик деструкторів об'єктів. Разом з тим існують нестандартні розширення С++, що підтримують і функціональність finally (наприклад в MFC).

В цілому, обробка винятків може виглядати таким чином (у деякій абстрактній мові):

try {
  line = console.readLine();
  if (line.length() == 0)
    throw new EmptyLineException("Рядок, прочитаний з консолі, пустий!");

  console.printLine("Привіт, %s!" % line);
}
catch (EmptyLineException exception) {
  console.printLine("Привіт!");
}
catch (Exception exception) {
  console.printLine("Помилка: " + exception.message());
}
else {
  console.printLine("Програма виконана без виняткових ситуацій");
}
finally {
  console.printLine("Програма завершена");
}

У деяких мовах може бути лише один обробник, який розбирається з різними типами винятків самостійно.

У деяких мовах, наприклад Сі або Perl, немає вбудованої обробки винятків.

Спочатку (наприклад, в C++), винятки не були обов'язковими для обробки. Якщо якийсь виняток не обробляється, тобто якщо для нього немає обробника в стеку виклику, або обробник викинув виняток наново, то виконання програми уривається.

У новіших мовах, наприклад в Java, разом з «класичними» з'явилися винятки, що перевірялися. Обробка таких винятків перевіряється компілятором. Метод, в якому може виникнути виняток (у тому числі і в методах, що викликаються) зобов'язаний або обробити його, або оголосити, що може викинути^[Куди?] такий виняток.

• Невизначена поведінка
• Безпека виняткових ситуацій