JavaScript

1995 року компанія Netscape поставила завдання вбудувати мову програмування Scheme чи «якусь схожу» в браузер Netscape. Для цього був запрошений Брендан Айк, американський розробник, що спеціалізувався на системному програмуванні. Також, для прискорення розробки, Netscape почали співробітництво з компанією Sun Microsystems.

З часом, концепція розроблюваної мови програмування була розширена до можливості використання безпосередньо в HTML-коді сторінки. Компанії мали на меті створити мову, що могла зв'язати різні частини вебсайтів: зображень, Java-аплетів, об'єктної моделі документа. Ця мова повинна була стати зручною для вебдизайнерів та некваліфікованих програмістів. Робочою назвою нової мови була Mocha, яка була змінена на LiveScript в перших двох бета-версіях браузера Netscape 2.0. А дещо пізніше, користуючись популярністю бренду Java, LiveScript був перейменований на JavaScript і третя бета-версія (2.0B3) Netscape 2.0 вже вийшла з сучасною назвою[6][7]. Для цього була придбана відповідна ліцензія у компанії Sun Microsystems, що володіла брендом Java.

1992 року компанією Nombas була розроблена скриптова мова програмування Cmm (англ. С-minus-minus, гра слів навколо мови С++), яка пізніше була перейменована на ScriptEase та могла вбудовуватися в вебсторінки. Існує хибна думка, що JavaScript створено під впливом Cmm. Насправді Брендан Айк ніколи не чув про Cmm до того, як він створив LiveScript[8]. Пізніше, Nombas зупинили розробку Cmm та почали використовувати JavaScript, а згодом брали участь у групі зі стандартизації JavaScript.

У листопаді 1996 року Netscape заявила, що відправила JavaScript в організацію Ecma International для розгляду мови як промислового стандарту. В результаті подальшої роботи з'явилась стандартизована мова з назвою ECMAScript. У червні 1997 року, Ecma International опублікувала першу редакцію специфікації ECMA-262. Рік по тому, у червні 1998 року, щоб адаптувати специфікацію до стандарту ISO/IEC-16262, були внесені деякі зміни і випущена друга редакція. Третя редакція побачила світ в грудні 1999 року.[9]

Четверта версія стандарту ECMAScript так і не була закінчена і четверта редакція не вийшла[10]. Тим не менш, п'ята редакція з'явилася в грудні 2009 року.

У червні 2015 року[11] вийшла шоста версія, починаючи з якої комітет ECMAScript прийняв рішення перейти на щорічні оновлення і нова версія отримала назву ES2015. Вона отримала цілу низку нововведень, серед яких: об'єкт Promise для зручного асинхронного виконування коду, деструктуруюче присвоювання, стрілочні функції, функції-генератори, шаблонні рядки, оператори оголошення змінних let та const тощо.

Версія ES2016 вийшла у червні 2016 року[11], серед нововведень оператор піднесення до степеня ** та метод Array.prototype.includes, який перевіряє, чи міститься переданий аргумент в масиві.

Версія ES2017, що вийшла в червні 2017 року[11], додала можливість використання асихронних функцій, «висячих» ком в параметрах функцій, об'єкт Atomics, декількох нових методів для роботи з рядками.

Версія ES2018 вийшла у червні 2018 року[12], додала можливість здійснювати асинхронні ітерації, оператор Spread (...) для роботи з об'єктами та масивами, декілька нових можливостей для регулярних виразів, метод Promise.prototype.finally, який спрацьовує по отриманню Promise'ом статусу "виконаний".

Версія ES2019 вийшла у червні 2019 року[13], серед нововведень: новий тип даних Symbol, нові методи для роботи з рядками та масивами, перетворення об'єктів в масиви і навпаки за допомогою Entries.

Актуальною на даний момент є версія ES2020, що вийшла у червні 2020 року[14]. Вона додала до мови новий тип даних BigInt, оператор ?? для перевірки на null та undefined, можливість використання опціональних значень в об'єкті, динамічні імпорти, об'єкт globalThis, методи String.prototype.matchAll для пошуку у рядку за допомогою регулярних виразів та Promise.allSettled для спрацювання після виконання усіх Promise'ів.

JavaScript, наразі, є однією з найпопулярніших мов програмування в інтернеті[15]. В перші роки існування, більшість професійних програмістів скептично ставилися до мови, цільова аудиторія якої складалася з програмістів-аматорів[16]. Поява AJAX змінила ситуацію та звернула увагу професійної спільноти до мови, а її подальші модифікації за стандартами ES6+ внесли багато корисних можливостей, яких не вистачало для ефективного програмування. В результаті, були розроблені та покращені багато практик використання JavaScript (зокрема, тестування та налагодження), створені бібліотеки та фреймворки, поширилося використання JavaScript поза браузером.

Атрибути async і defer використовуються для ввімкнення асинхронного порядку завантаження скриптів.

Підтримується всіма браузерами, крім IE9-. Скрипт виконується асинхронно. Тобто, елемент <script async src = "..."> , виконується в момент його отримання браузером.

Підтримується всіма браузерами, включно з найстаршими версіями IE. Скрипт також виконується асинхронно, не змушує чекати сторінку, але є дві відмінності від async.

Перша — браузер гарантує, що відносний порядок скриптів з defer буде збережений.

Тобто, в такому коді (з async) першим працюватиме той скрипт, котрий швидше завантажиться.

<script src="1.js" async></script>
<script src="2.js" async></script>

А в такому коді (з defer) першим спрацює завжди 1.js, а скрипт 2.js, навіть якщо завантажився раніше, буде його чекати.

<script src="1.js" defer></script>
<script src="2.js" defer></script>

Тому атрибут deferвикористовують в тих випадках, коли другий скрипт 2.js залежить від першого 1.js, наприклад — використовує щось, описане першим скриптом.

Друга відмінність — скрипт з defer спрацює, коли весь HTML-документ буде оброблений браузером.

Наприклад, якщо документ досить великий…

<script src="async.js" async></script>
<script src="defer.js" defer></script>

…то скрипт async.js виконається, щойно завантажиться, можливо, до того, як весь документ готовий. А defer.js почекає готовності всього документа.

Це буває зручно, коли ми в скрипті хочемо працювати з документом, і повинні бути впевнені, що він цілком отриманий.