Оверлейна мережа
Оверле́йна мережа (від англ. Overlay Network) — комп'ютерна мережа яка являє собою надбудову над вже існуючою мережею. Учасники оверлейної мережі можуть бути зв'язані віртуальними або логічними зв'язками. Кожен такий зв'язок може являти собою цілу низку фізичних зв'язків у мережі, над якою зроблена надбудова. Багато мереж типу peer-to-peer є оверлейними, тому що вони працюють поверх Інтернету. Комутований (dial-up) доступ до Інтернету фактично здійснюється через оверлей, наприклад за протоколом PPP, який працює поверх телефонної мережі.
Використання оверлейних мереж
Оверлеї можуть використовуватися в наступних випадках:
- Для дослідження, розробки і тестування нових протоколів зв'язку, неможливих в традиційній інфраструктурі (наприклад, дослідження властивостей IPv6 або зв'язку «один-з-багатьма»);
- Для створення нових властивостей мережі, неможливих в традиційній інфраструктурі:
- Маршрутизація з гарантією якості сервісу,
- Інфраструктура, яка більше підходить для трансляції потоків інформації (Akamai),
- Більш гнучка, ефективна і надійна маршрутизація (Resilient Overlay Networks, Chord),
- Підвищена безпека з'днання (Secure Overlay Services, VPN),
- Повністю розподілена інфраструктура мережі (Tapestry),
- Маршрутизація без визначення цільової IP-адреси (розподілена геш-таблиця);
- Для створення і експлуатації сервісів, неможливих в традиційній інфраструктурі:
- Розподілене збереження інформації, файлообмін (OceanStore),
- Розподілені обчислення.
Основні переваги оверлейних мереж полягають в тому, що вони дозволяють розробляти і эксплуатувати нові крупномасштабні розподілені сервіси без внесення будь-яких змін в основні протоколи мережі. Поширеним недоліком оверлеїв є підвищені витрати при передачі інформації через появу додаткового рівня обробки пакетів чи неоптимальних маршрутів.