Одеський нафтопереробний завод

Завод був побудований в 1937 році й введений до експлуатації в 1938 році під назвою Одеський крекінг-завод[1][2] — як підприємство паливного напрямку з переробкою бакинських мазутів на установках термічного крекінгу вакуумної перегонки.

Після початку Другої світової війни влітку 1941 року установки заводу були евакуйовані до Сизрані, де на їх базі побудували Сизранський нафтопереробний завод.

В 1949—1950 роках завод було відновлено відповідно до проектної схеми, а далі впродовж багатьох років періодично реконструювався. Згодом шляхом зміни технологічної схеми установок НПЗ отримав можливість переробляти нафту замість мазуту. Від 1959 року ОНПЗ взяв курс на автоматизацію процесів виробництва. У 60-ті нарощувалися потужності первинної переробки нафти, були побудовані об'єкти водопостачання і очисні споруди. Велика реконструкція проводилася в 70-ті роки, в результаті якої були введені до дії установки первинної переробки і вторинної перегонки нафти, а також каталітичного риформінгу. Всі технологічні процеси заводу переведені на оборотні системи водопостачання. Побудовано ефективні очисні споруди і зупинений скидання промислових стоків у Чорне море.

У 1987 році гендиректором Одеського НПЗ став Валерій Мельник.

У 1994-му введена в експлуатацію установка гідроочищення дизельного палива та авіагасу, що дозволило виробляти дизельне паливо і авіаційний гас з вмістом сірки до 0,05 масового відсотка. Установка побудована «під ключ» італійською фірмою CTIP. Також в середині 90-х одним з партнерів Одеського НПЗ стало спільне українсько-британське підприємство «Синтез Ойл». Фірма оновила на заводі кілька установок, побудувала додаткові резервуари, реконструювала нижню площадку заводу (як раз туди надходять нафтопродукти, призначені на експорт) і три причали в нафтогавані - 2-й, 3-й і 4-й.

27 червня 1996 года Кабінет міністрів України вніс завод до переліку підприємств, призначених до приватизації відповідно до індивідуальних планів.[3]

У серпні 1997 року завод був внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.[4]

12 червня 1998 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про проведення в 1998-2005 рр. реконструкції виробничих потужностей заводу[5], 24 червня 1998 контрольний пакет акцій НПЗ (в розмірі 25% + 1 акція підприємства) був закріплений у державній власності на три роки[6].

У 1998 році установка каталітичного риформінгу була переведена на новий каталізатор американської фірми UOP, що дозволило заводу випускати високооктанові бензини марок А-80, А-92 і А-95.

До цього часу компанії «ЛУКОЙЛ» стала одним з постачальників нафти на завод. Разом з «Синтез Ойл» сторони створили спільне підприємство «ЛУК-Синтез Ойл Лтд», зареєстроване на Британських Віргінських островах і в квітні 1999 року купили на конкурсі 51,9% акцій одеського заводу. У березні 2000 року дочірнє підприємство «ЛУКОЙЛ» - «ЛУК-Сінт» - докупило 25% -й пакет акцій Одеського НПЗ на біржі. До цього часу на завершальній стадії вже були переговори з «Синтезом» про викуп належних йому акцій НПЗ в СП «ЛУК Синтез Ойл Лтд». А вже в кінці травня 2000 року «ЛУКОЙЛ» викупив даний пакет акцій. Разом з акціями, купленими на вторинному ринку, консолідований пакет «Лукойлу» склав близько 86%. В результаті було утворено ВАТ «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ».[7]

Після 13 років практично беззмінного керівництва заводом Валерій Мельник поступився місцем співробітнику «ЛУКОЙЛ» Володимиру Гафнеру. У 2001-2004 роках компанія провела капітальну модернізацію заводу.

Завод був зупинений в жовтні 2010 року у зв'язку з економічною ситуацією, що склалася на ринку нафтопродуктів України, а також із зміною схеми поставок нафти.[8] У 2010-2013 роках завод не працював.[9]

У червні 2013 року Лукойл продала ОНПЗ українській корпорації СЄПЕК, яку контролює Сергій Курченко.[10]

У червні 2017 року завод конфіскований на користь держави. Орієнтовна вартість конфіскованого майна складає більше $ 200 млн або більше 5 млрд гривень.[11]

У січні 2018 року Міністерство палива та енергетики України завершило реєстрацію державного підприємства Одеський НПЗ.[12]

В квітні 2019 року Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави.[13]

У березні 2019 року регіональне відділення Фонду держмайна в Одеській області повідомило про завершення інвентаризації заводу. Було встановлено, що багато установки підприємства втратили свою працездатність. Мова, зокрема, йде про ректифікаційні колони, що не були належним чином законсервовані.[14]