Оділія Ельзаська

Легенда про св. Оділію в основному базується на біографії, яка була написана у X столітті. Згідно з цієї історії, Оділія пнародилася у Гогенбурзі (муніципалітет Оберне; нім. Oberehnheim). Вона була дочкою герцога Етіхона (також Атіх, Аттіх, Адальріх чи Адальрік) та його дружини Берсинди (також Бетсвінда або Бересвінде) і народилася сліпою. З цієї причини батько хотів її убити, та мати врятувала дівчинку, віддавши дитину в монастир. Мабуть, це був монастир у Бом-ле-Дам на схід від Безансона. Коли вона була охрещена Ерхардом Реґенсбурзьким у віці дванадцяти років, вона стала зрячою. Вона повернулася до батьків, але їй знову довелося тікати від батька і сховатися у печері. Залежно від історичного джерела, ця печера знаходиться або в Арлесгеймі (на південь від Базеля), або в Мусбахталі поблизу Фрайбурга. Принаймні до XV століття можна відслідкувати її почитання у обох місцях. Пізніше вона примирилася з батьком, який надав їй у володіння маєток в Гогенбурзі в Ельзасі — згодом Оділієнберґ (франц: Mont Ste.-Odile) — де вона у 690 році заснувала монастир. Оділія померла близько 720 року в монастирі Нідермюнстер, який вона також заснувала біля підніжжя Оділієнберґа. Її могила знаходиться в Оділієнберзі. Оділієнберґ є найважливішим місцем паломництва в Ельзасі; вважається, що джерело є корисним при проблемах із очима.

Історично засвідчено пожертвування Гогенбургзькому монастирю герцогом Етіхоном доньці Оділії. Однак точно невідоме її місце народження (за переказами в Оділієнберзі поблизу Оберне), оскільки її батько не був герцогом Ельзасу до 673 року, але мав володіння в Діжоні. Проте достовірним є її перебування в монастирі Бом-ле-Дам в дитинстві й юності та хрещення Ергардом Регенсбурзьким.

День спомину святої Оділії у євангелічній, римо-католицький та православній церквах — 13 грудня. Канонізована папою Пієм VII у 1807 році.

Пам'ятник Оділі їперед собором у Діллінгені/Саар, Лотар Меснер, 1981 рік. Базальт та бронза, статуя 2,65 м

Оділію особливо шанують у таких місцях:

• всьому Ельзасі: покровителька реґіону і покровителька сліпих і незрячих
• Фрайбурзі: каплиця св. Оділії, яка була побудована приблизно у 1300 році. Сьогоднішня маленька церква святої Оттілії була побудована в 1503 році. Церква була побудована над джерелом. Як стверджують, вміст радону в воді з джерела полегшує проблеми із очима, джерело ще і до сьогодні доступне для відвідувачів у гроті.[6]
• Діллінгені/Саар: покровителька міста; у середньовіччі нинішнє місто належало монастирю в Оділієнберзі в Ельзасі.[7]
• Арлегеймі (кантон Базель-Ландшафт): покровителька села
• Дормаґен-Ґорі: парафіяльна церква святої Оділії; покровительки села. Щорічно проводиться оксава святої. Парафія володіє мощами святої.
• монастирській церкві Святої Марії Магдалини у Вупперталь-Бейенбурзі, куди у 1964 році потрапили у мощі святої. Вони були туди перенесені з урочистою ходою.
• абатстві Святої Оттілії
• Бенедиктинській конгрегації святого Оттілії
• паломницькій церкві баварського хутора Тадінг у районі Ердінг. Там є реліквія святої
• паломницькій церкві Мешенфельд на схід від Мюнхена: обширний цикл зображень її життя
• паломницькій церкві Колльміцберґ, Нижня Австрія
• Швебіш-Гмюнд: церква, посвячений св.Оділії щонайменше з 1411 року, яка є місцем паломництва, особливо для тих, хто страждає від очейних проблем. Єпископ Пауль Вільгельм фон Кепплер був зцілений від серйозних проблем із очима після відвідування церкви.
• Гінольфсі, Оберельсбах, Рен: покровителька католицької церкви
• Плохінгені: каплиця св. Оттілії, побудована в 1328 році на колишньому кельтському джерельному святилищі, вода якого, як кажуть, полегшує та лікує проблеми із очима.
• Рехтмерінзі: каплиця св. Оттілії
• Горбі-ам-Неккарі: каплиця св. Оттілії, побудована в 1431 році на горі над старим містом
• неподалік від Буттішольца, кантон Люцерн, Швейцарія: паломницька церква св. Оттілії, побудована в 1669 році.

Статуя святої Оділії в Авольсаймі.

• Список церков св. Оділії
• Оділія Кельнська († близько 451 р.) — християнська мучениця

• Eugen Ewig: Die Merowinger und das Frankenreich. Verlag W. Kohlhammer Stuttgart, Berlin, Köln, 1993.
• Marie Thérèse Fischer: Das Leben der heiligen Odilia (10. Jahrhundert) und die späteren Überlieferungen. Editions du Signe, Eckbolsheim [Frankreich] 2007.
• Georg Gresser: Artikel „Odilia vom Elsaß“, in: Lexikon für Theologie und Kirche, 3. Auflage, Band 7, Freiburg 1998, Sp. 973–974.
• Simon Kolbecher: Zurückschauen, Hinschauen, Vorausschauen. 700 Jahre Pfarrei Sankt Odilia Gohr 1308–2008, Gohr 2008.
• Reinhard Rinnerthaler: „Hülfe fürs Augenlicht“ – Die heiligen Fürsprecherinnen Ottilia und Lucia; Kunst, Verehrung und Brauchtum (Zeitschrift Salzburger Volkskultur, 24. Jg., April 2000).
• Maria Stoeckle: Das Leben der hl. Odilia. EOS Verlag Erzabtei St. Ottilien, St. Ottilien 1991. ISBN 978-3880966741
• Wilhelm Wiegand. Odilia, die heilige // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1887, Band 24, S. 149 f.
• Adriaan Breukelaar. Odilia. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1108–1109}}.
• Jakob Streit: Die heilige Odilie. Durch Finsternis zum Licht. Urachhaus, Stuttgart 1997. ISBN 978-3825171544

• Бібліографія. Оділія Ельзаська // Національна бібліотека Німеччини