Октавіан Регнер фон Бляйлебен
Октавіан Регнер фон Бляйлебен намісник і президент Буковини (1 жовтня 1904 — 15 грудня 1911 рр.).
Октавіан Регнер фон Бляйлебен | |
---|---|
Народився |
23 листопада 1866[1][2][3] Брно, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[1][2] |
Помер |
12 серпня 1945[1][2][3] (78 років) Dietachd, Штайр-Ланд, Верхня Австрія, Австрія[1] |
Країна | Австрія |
Діяльність | правник |
Alma mater | Віденський університет |
Науковий ступінь | доктор праваd[1] |
Титул | барон |
Нагороди |
|
Його правління характеризується неухильним служінням інтересам правлячої династії; абсолютне забезпечення вірнопідданства і законопослушності в краї; про нього преса писала:
...вміє кожну політичну партію задовільнити ... хто мав спосібність приглядітися до політичної і урядової роботи Блейлебена, мусив запримітити, що барон Бляйлебен ходив все поміж дощ і жив тільки із сьогодні на завтра, зважаючи єдино на свою власну особу, щоб на всім вийти добре... |
Яскравим підтвердженням політики намісника є слова сказані ним при вступі на посаду Буковинського крайового президента у 1904 році:
...першим моїм стремлінням буде переконати край про те, що зміна осіб не є рівнозначною зміною системи... |
Удосконалив жандармерію(1902 р.) вона поділялась на 5 відділень, у складі яких було 94 пости і 356 чол. особливого складу. Активно намагався перешкоджати діяльності «Вільнодумного союзу», якому (спільно з представниками єврейської громади) вдалося добитися ухвалення принципово нового виборчого закону (1909—1910). Не визнавав виборів на основі загального, прямого й таємного голосування[4].
Попередник: | Президент Герцогства Буковина | Наступник: |
Конрад цу Гогенлое | Рудольф фон Меран |
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1027526527 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Czech National Authority Database
- Encyklopedie dějin města Brna — 2004.
- Буковина. Визначні постаті: 1774—1918 : (Біографічний довідник) / Авт.-упоряд. О. М. Павлюк. — Чернівці: Золоті литаври, 2000.— С. 13