Окунь Михайло Осипович

У футбол Михайло Окунь почав грати в команді сьомої гімназії Санкт-Петербурга. З 1915 року виступав за місцеву команду «Меркур».

У 1924—1927 роках грав в «Спартаку», який представляв центральний район Ленінграда. У складі цієї команди ставав чемпіоном Петрограда в 1923 році. У 1921—1925 роках входив до складу збірної Ленінграда, був учасником міжнародних матчів з робочими командами Норвегії, Фінляндії і Швеції. У 1928—1930 роках грав у команді ЛОРПС (Ленінградська обласна рада професійних спілок).

У 1935 році Михайло Окунь тренував збірну команду міста Горький, але вже в липні повернувся в Ленінград, де із серпня 1935 по липень 1938 року був старшим тренером команди «Червона Зоря» («Електрик»). У грудні 1938 року Михайлу Окуню була присвоєна перша тренерська категорія.

У 1939 році очолював «Спартак» (Ленінград), а в 1940—1941 роках був старшим тренером ленінградських динамівців. У травні — червні 1941 у трьох матчах тренував «Зеніт». Після закінчення війни, знову тренував «Динамо» (Ленінград), з яким тричі — у 1940, 1945, 1946 роках, займав 5 місце у чемпіонатах СРСР. 26 квітня 1947 року Михайлу Окуню було присвоєно почесне звання «Заслуженого майстра спорту» (знак № 340).

У 1949 році Окунь отримав призначення на посаду старшого тренера київського «Динамо». Але чемпіонат команда провела не дуже вдало, посівши підсумкове 7 місце, і по закінченні першості Михайло Осипович повернувся в Ленінград.

Михайло Окунь був одним з перших радянських футбольних арбітрів. Проводити матчі почав з 1918 року, судив ігри чемпіонатів СРСР, РРФСР та інших змагань. Був на керівних постах Петроградської міської колегії суддів, а з 1925 року — член російської республіканської колегії суддів. З 1928 року — серед керівників Всесоюзної суддівської колегії. З 1935 року — суддя всесоюзної категорії. Крім футбольних матчів, судив ігри команд хокею з м'ячем.