Червона зоря (футбольний клуб)

«Червона зоря» (рос. «Красная заря») — радянський футбольний клуб з Ленінграда, що існував у період з 1922 по 1940 роки.

Червона зоря
Повна назваЧервона зоря
Засновано 1922
Розформовано 1940
Населений пункт Ленінград, РРФСР
Стадіон {{{стадіон}}}
Ліга Група «Б»
1940 1-е
Домашня

Історія

Команда була заснована у 1922 році. До 1930 року виступала на районих змаганнях, у 1931—1935 роках — у чемпіонатах Ленінграда. Переможець турніру 1934 року.

Учасник перших шести першостей СРСР з футболу. Найкраще місце — п'яте (осінь 1936).

Найбільш славною сторінкою в історії клубу став виступ у розіграші кубка 1938 року. На попередніх етапах були здобуті перемоги над одеським «Харчовиком», ленінградським «Зенітом» і динамівськими командами з Болшево і Тбілісі. У вирішальному матчі клуб мінімально поступився московському «Спартаку» (2:3).

Два роки клуб називався «Електрик» (1938—1939). Сезон 1939 року команда завершила на передостанньому місці і вибула до другого дивізіону. Наступного року стала переможцем групи «Б», але у зв'язку з реорганізацією чемпіонату — путівки до еліти «Червона зоря» не отримала і була розформована. Провідні гравці були переведені до складу «Зеніта»[1].

Багато гравців команди воювали на фронтах німецько-радянської війни. Микола Анциферов, Лев Лихвінцев, Віктор Набутов і Борис Орєшкін служили у Бальтійському флоті. Петро Карась був водієм у зенітно-кулеметному полку. Воював Анатолій Гусєв. Загинули на фронті Василь Топталов, Леонід Дорофєєв і Василь Григор'єв. Валентин Шелагін зник безвісти у березні 1942 року. Петро Григор'єв і Борис Шелагін померли в блокадному Ленінграді.

Петро Григор'єв — єдиний гравець команди, якому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Після війни звання «Заслужений майстер спорту» отримали колишні гравці «Червоної зорі» Костянтин Лемешев, Борис Орєшкін, Володимир Лемешев і Олексій Пшеничний.

У східній підгрупі другої групи чемпіонату СРСР 1946 року виступала ленінградська команда «Електросила», яку інколи вважають правонаступницею «Червоної зорі», але документальних підтверджень цьому немає[2].

Досягнення
  • Чемпіон Ленінграда (1): 1934
  • Фіналіст кубка СРСР (1): 1938
  • Переможець групи «Б» (1): 1940

Статистика

Статистика виступів у чемпіонаті:

Сезон Назва Гр. Місце І В Н П РМ О
1936(в)«Червона зоря»А 7 з 761148 — 219
1936(о)«Червона зоря»А 5 з 8730413 — 1813
1937«Червона зоря»А 8 з 91644817 — 3128
1938«Електрик»А 13 з 262588942 — 4424
1939«Електрик»А 13 з 1426651532 — 4917
Усього в групі «А» 80 22 18 40 112 — 173 62
1940«Червона зоря»Б 1 з 1426155654 — 3635

Бомбардири і тренери:

Сезон Бомбардир Голи Тренер
1936(в)Володимир Лемешев
Микола Ярцев		2 Михайло Окунь[3]
1936(о)Іван Смирнов
Микола Ярцев		3 Михайло Окунь[4]
1937Микола Ярцев6 Михайло Окунь[5]
1938Василь Лотков8 Михайло Окунь
Костянтин Лемешев[6]
1939Іван Смирнов6 Костянтин Лемешев[7]
1940Борис Чучелов14 Костянтин Лемешев[8]

Найбільше матчів у чемпіонатах провели:

Всього
1.Іван Смирнов85
2.Олексій Яблочкін82
3.Володимир Лемешев78
4.Віктор Бодров75
5.Василь Лотков74
6.Павло Артем'єв71
7.Борис Орєшкін70
8.Василь Топталов54
9.Микола Анціферов53
10.Леонід Дорофєєв47
Група «А»
1.Віктор Бодров75
2.Василь Лотков74
3.Борис Орєшкін70
4.Іван Смирнов69
5.Олексій Яблочкін59
6.Володимир Лемешев54
7.Василь Топталов54
8.Павло Артем'єв47
9.Віктор Набутов43
10.Петро Карась34

Сумарні показники найвлучніших гравців команди у чемпіонатах СРСР:

Всього
1.Іван Смирнов24
2.Борис Чучелов16
3.Павло Артем'єв14
3.Володимир Лемешев14
5.Василь Лотков13
6.Олександр Федоров12
Група «А»
1.Іван Смирнов20
2.Василь Лотков13
3.Микола Ярцев11
4.Павло Артем'єв9
5.Віктор Бодров8
5.Петро Карась8

Статистика виступів у кубку:

Сезон Назва Раунд І В Н П РМ О
1936«Червона зоря»1/2 54018 — 88
1937«Червона зоря»1/64 10012 — 40
1938«Електрик»Фінал 650119 — 510
1939«Електрик»1/16 21012 — 12
Усього 14 10 0 4 31 — 18 20

Фінал кубка СРСР з футболу 1938:

14 вересня 1938
«Спартак» 3 – 2 «Електрик»
Гуляєв  14'
Старостін  51'
Семенов  65'
Протокол
Яблочкін  45'
Гусєв  70'
«Динамо» (Москва)
Глядачів: 80 000
Арбітр: Михайло Онищенко (Харків)

«Спартак»: Владислав Жмельков, Віктор Соколов, Василь Соколов, Сергій Артем'єв (Станіслав Леута, 46), Андрій Старостін, Григорій Тучков, Георгій Глазков, Володимир Степанов, Віктор Семенов, Олексій Соколов, Микола Гуляєв. Тренер — Костянтин Квашнін.

«Електрик»: Віктор Набутов, Василь Топталов, Василь Григор'єв, Віктор Бодров, Борис Орєшкін, Олексій Яблочкін, Петро Карась, Павло Артем'єв, Іван Смирнов, Олександр Федоров (Анатолій Гусєв, 69), Василь Лотков. Тренер — Костянтин Лемешев.

Примітки
  1. ЛЕТОПИСЬ Акселя ВАРТАНЯНА. web.archive.org (рос.). 10 жовтня 2006. Процитовано 25 січня 2022.
  2. Друга група (східна підгрупа) — 1946. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 15 грудня 2017.[недоступне посилання з серпня 2019]
  3. «Червона зоря» — 1936 (весна). Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
  4. «Червона зоря» — 1936 (осінь). Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
  5. «Червона зоря» — 1937. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
  6. «Електрик» — 1938. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
  7. «Електрик» — 1939. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
  8. «Червона зоря» — 1940. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.