Олександр (Чекановський)
Олександр (в миру Олексій Іванович Чекановський; 1881 — 10 грудня 1937) — богослов, професор Київської духовної академії. Єпископ Російської православної церкви, єпископ Липовецький і Бердичівський, а згодом митрополит Київський і Галицький Православної Церкви СССР. Убитий у тюрмі НКВД СССР.
| Олександр | |
|---|---|
| Народився | 21 грудня 1881 (2 січня 1882) |
| Помер | 10 грудня 1937 (55 років) |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Біографія
Народився 21 грудня 1881 року в Воронезької губернії.
1905 закінчив Київську Духовну Академію зі ступенем кандидата богослов'я і з правом отримання ступеня магістра без нових усних випробувань і залишений професорським стипендіатом.
З 1906 викладав у Самарській духовної семінарії.
1911 за твір «До з'ясуванню вчення про самознищення Господа нашого Ісуса Христа» (Виклад і критичний розбір кенотичих теорій про Особу Ісуса Христа) удостоєний звання магістра богослов'я. З 1912 року — доцент.
1913 висвячений в сан пресвітера і призначений екстраординарним професором Київської Духовної Академії.
1921 пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита.
1921 в Києві хіротонізований на єпископа Липовецького і Бердичівського, вікарія Київської єпархії. Хіротонію очолив митрополит Київський Михаїл Єрмаков.
За даними М. Є. Губоніна, в 1921—1922 був єпископом Уманським, вікарієм Київської єпархії, що не підтверджується іншими джерелами.
11 вересня 1922 переходить в Православну Церкву СССР, де отримує титул єпископа Бердичівського та Уманського, член Всеукраїнського Вищого Церковного Управління.
З 1921 по 1924 єпископ Олександр проживає в Бердичеві при Миколаївській церкві, яка стала кафедральним собором. За цей час багато парафій в окрузі переходять від московських тихоновців до ПЦ СССР.
1924 архієпископ, вікарій Київської митрополії.
У січні 1925 р. стає членом Всеукраїнського Синоду.
Після обрання архієпископа Олександра 1928 митрополитом Київським і Галицьким, він очолив цю гілку православної церкви як Першоієрарх України. Тепер його кафедральним собором стає Притисько-Миколаївська церква в Києві.
Був викладачем Вищої Богословської Української школи в Києві в роки улаштування Церкви СССР в Україні.
В кінці 1937 заарештований за звинуваченням в участі контрреволюційної організації і контрреволюційної агітації. Засуджений до вищої міри покарання. 10 грудня 1937 розстріляний.
Твори
- «Степень неизменности догмата». Киев, 1913.
- «К уяснению учения о самоуничижении Господа нашего Иисуса Христа»: (Изложение и критический разбор кенотических теорий о Лице Иисуса Христа). Киев, 1910.
- «Искупительный подвиг Христа Спасителя с точки зрения церковного учения о Лице Его». Киев, 1913.
- «О церковной дисциплине». «Церк. Обновл.» 1925, № 9, с. 75.