Олексенко Зінаїда Володимирівна

У 1968 році закінчила Миргородський керамічний технікум, в 1975 році — Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

На Полонському фарфоровому заводі з 1968 по 1969 рік та з 1975 по 2007 рік. Працювала художником, провідним художником Полонського фарфорового заводу[1].

Займалася розробкою нових форм фарфорових виробів та різних видів оздоблення заводської продукції. Нею створено понад 400 нових зразків, з яких 150 були впроваджені до виробництва. Зінаїда Володимирівна є автором чайного та кавового сервізів «Серенада» (із використанням чорної глазурі), який мав великий успіх у споживачів і довгий час займав особливе місце в асортименті заводської продукції[2].

З 1976 року її роботи експонуються на республіканських, всесоюзних, зарубіжних художніх виставках декоративно-прикладного мистецтва. Кращі з них знаходяться в колекціях різних музеїв України, а саме: Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ), Сумському державному художньому музеї, Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї[3], Переяславському історико-етнографічному заповіднику, Чорноморському музеї фарфору, Миргородському краєзнавчому музеї[4], історичному музеї Полонської міської ради ОТГ у відділі «Фарфор Полонного».

Зінаїда Олексенко — секретар товариства «Просвіта», голова літературно-мистецької вітальні «Полонь». Літературну діяльність розпочала з 1997 року. Добірки її віршів друкувалися в колективних збірках: «Полонь» (2000, 2007, 2016), «Безсоння вишень» (2000), «Осик осінній сон» (2001), «Творче Поділля. Ювілей» (2003), «Антологія сучасної новелістики та лірики України — 2004» (2004), «Лелеки літа» (2008), «Вишнева повінь» (Антологія сучасної жіночої поезії Полтавщини) (2012), «У серці моєму Хмельниччина рідна» (2013), «Літературне мереживо подолянок» (2013), «Медобори» (№ 8 2013, № 10 2016, № 12 2017, № 15 2019), «Дух вічний України» (2015), часописах «Літературна громада», «Склянка часу», на сторінках районної газети «Новий шлях». Автор книжок «Очима серця» (2004), «Між серцем і Богом» 2011).

• Диплом II ступеня Головного комітету Виставки досягнень народного господарства Української РСР за розробку посуду для весільного столу (1979)
• Медаль «Лауреат ВВЦ» (Всеросійський Виставковий Центр, Москва) (1994).
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1990).
• Заслужений працівник промисловості України (1997)[5].
• Лауреат районної літературно-мистецької премії ім. Олени Пчілки (2000).

• Між серцем і Богом. — Київ: Україн. клуб, 2011. — 94 с.
• Очима серця: Вірші. — Полонне: Автограф, 2004. — 80с.

• Афанасьєв В. А. Українське радянське мистецтво 1960- 1980-х років. — Київ: Мистецтво, 1984. — С.188.
• Вітаємо!:[звання «Заслужений працівник промисловості України» присвоєно провідному художникові орендного підприємства «Полон. фарфор. завод» З. В. Олексенко]// Поділ. вісті. — 1997. — 13 черв.
• Бабич Г. В. Мистецька Миргородщина: (короткий довідник). –Миргород, 2005. — С. 27 -28.
• Бабич Г. В. Миргород у творах митців художнього слова. –Миргород, 2012. — С. 64, 132—133.
• Макаренко П. Полонне: Краєзнавчий нарис.- Львів: «Каменяр», 1976. — С. 20.
• Перша книга, або Поезія малих міст Хмельниччини // Літературна громада. — 2000. — № 3-4. — С.6.
• Тимофеева Л. А. Полонский фарфор: Из фондов Хмельницкого краеведческого музея. — Хмельницкий, 1990.
• Ханко В. Миргородський мистецький словник: (кінець ХVІІ — початок ХХІ сторіччя). Персоналії. — Полтава, 2005. — С. 194—195.
• Ханко В. Словник мистців Полтавщини. — Полтава, 2002. — С. 140.
• Шевчук А. М. Художньо-стильові особливості рукотворного фарфору Зінаїди Олексенко та Миколи Козака// Рідне мистецтво. — Житомир: Полісся, 2012. — С. 125—137.