Ольга Гречану

Ольга Гречану (нар. 1890, Румунія — 1978) — письменниця, живописець, представниця румунського неомодернізму, була найяскравішою жінкою-художницею і вченим у період міжвоєнного культурного розквіту.[3]

Ольга Гречану
Народилася 1890
Nămăești Monasteryd, Немеєшть, Валя-Маре-Правец, Арджеш, Румунія
Померла 17 листопада 1978(1978-11-17)[1]
Поховання цвинтар Беллу
Діяльність художниця
Знання мов румунська[2]
Напрямок неовізантійська архітектура і Tinerimea artisticăd

Життя і робота

Ольга народилася в родині польсько-німецьких інтелектуалів Бухареста, 4/17 вересня в монастирі Немаештіш, поблизу Кампульгуссела, де батьки були у відпустці.

Вона відвідувала початкову та середню школи в приватних навчальних закладах у Бухаресті (Помпілійський інститут, Інститут Чешєвського, відповідно). Після закінчення університету вона вивчала хімію та образотворче мистецтво в Льєжі (Бельгія) протягом трьох років (1911—1914), після змушена була повернутися в країну, де в 1914 році вона одружилася зі своїм колегою з політехнічних досліджень, Ніколае Гречану. Ольга ініціює першу асоціацію жінок-художниць і скульпторів, а в 1915 організує їх першу виставку в румунському Атенеумі. Вона має групову виставку в Яссах, а також персональну виставку в Румунському Атенеумі в 1919 році.

У 1919—1922 роках повернулася до Бельгії і закінчила навчання в галузі хімії і образотвочого мистецтва. Вона планує займатися спеціалізацією для фрескових робіт в Парижі в академії Баудоін.

Вона мала персональні виставки в Парижі (1928), Нью-Йорку (1924), брала участь у світовій виставці в Нью-Йорку 1939 року.

До Другої світової війни вона розписала дві зали Палацу Святого Синоду, залу засідань Ратуші Зелених та Музейну залу Королівського палацу[4]. Працює з фрескою і мозаїкою в Інституті архітектури (1938), у залі станції Могошоая (1939), з зовнішньою фрескою Інституту історії «Ніколае Йорга».[5]

Після Другої світової війни вона розписувала церкви і робить настінні розписи, які нагадують зовнішню мозаїку церкви Антіма в Бухаресті (1949).

У 1974 році вона має велику ретроспективу в залах Даллеса. Це було за чотири роки до її смерті 16 листопада 1978 року, похована на кладовищі Беллу.

Після 1989 року проводяться дослідження, багато медитацій і подорожей, а журнал "Рост" з травня 2010 року присвячує два дослідження її життю та роботі, підписані Адіною Нану та Ліліаною Урсу (www.rostonline.ro).

Опубліковані роботи
  • 1933 — з'являється робота "Бухарест та його околиці".
  • 1935 — Публікує роботу "Настінний розпис: його закони та техніка", Інститут графічного мистецтва Тріумф, Бухарест. Книга також з'являється французькою мовою: La Composition mural: техніка Ses lois et s, Imprimeur-Editeur Жюльєн Лагер Делькур, Renaix, 1938.
  • 1937 — Публікує роботу "Cula в Măldăreşti", Інститут графічного мистецтва Тріумф, Бухарест.
  • 1939 — Публікує Національна специфіка живопису, Румунський буклет, Бухарест. Бере участь у міжнародній виставці в Нью-Йорку.
  • 1943 — Публікує "Жінки-художниці минулого", Видавництво Зіарул, Крайова.

Належність
  • Товариство жінок-художниць
  • Молоді художники

Примітки
  1. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  2. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/126344291
  3. Ольга Гречану, забуте чудо
  4. Lucian, Predescu (1940). Enciclopedia Cugetarea.
  5. Octavian, Barbosa (1976). Dicționarul artiștilor români contemporani, Meridiane.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.