Онопрієнко Іван Олексійович

Народився 20 жовтня 1920 року в селі Шахворостівка (нині Миргородського району Полтавської області) в сім'ї селянина. У 1938 році закінчив неповну середню школу та працював помічником машиніста паровоза. У 1940 році був призваний до лав Червоної Армії. У 1943 році вступив до лав Комуністичної партії Радянського Союзу.

У боях радянсько-німецької війни з 1941 року. Воював на Калінінському, Воронезькому і 2-му Українському фронтах. Брав участь у боях за село Хрещатик, відбивав атаки ворога в районі села Свидівок, утримував плацдарм на правому березі Дніпра.

Восени 1943 року 130-й окремий винищувальний протитанковий артилерійський дивізіон успішно форсував Дніпро й наблизився до Черкас. У складі наступаючих військ одним з перших був і Онопрієнко. В боях за Черкаси 18 листопада разом з обслугою гармати знищив чотири ворожих танки. 22 листопада на вогневу позицію, де була розміщена артилерійська гармата старшого сержанта Онопрієнка, вирушило 17 фашистських танків. Підпустивши їх на відстань 400 метрів, Іван Олексійович першим же снарядом підбив один із них, за 250 метрів — другий, потім — третій. А четвертий — вже на відстані близько 60 метрів. Але ворожих танків було занадто багато. Коли прямим влученням снаряду було виведено з ладу його гармату, Онопрієнко зустрів гітлерівців гранатами. Поліг смертю 1 грудня в районі Черкаського цукрорафінадного заводу. Був похований в братській могилі на розі вулиць Смілянської та Шевченка, 1967 року останки були перенесені на Пагорб Слави, де йому було встановлено меморіальну плиту.

Плита на Пагорбі Слави

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року Івану Олексійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].

Нагороджений орденом Леніна, орденом Слави 3-го ступеня.

У будинку культури села Шахворостівка створена кімната бойової слави, де зібрані матеріали про життя і бойовий шлях славного воїна. У Миргороді в сквері Слави біля Вічного вогню встановлено бюст Героя.

На честь Героя була названа одна з вулиць міста Черкаси, за визволення якого він віддав своє життя. В 1973 році на цій вулиці було збудовано Черкаське пожежно-технічне училище, а нині Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України. 9 травня 2000 року виконувач обов'язків ректора академії полковник служби цивільного захисту Микола Кришталь оголосив наказ, згідно з яким Іван Олексійович Онопрієнко нагороджений нагрудним знаком Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України «За заслуги» (посмертно), і вручив нагороду присутньому на мітингу двоюрідному племіннику загиблого Героя — Івану Васильовичу Омеляненку.

• Онопрієнко Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• На сайті Академії пожежної безпеки^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
• За мужество и отвагу. Харьков, 1984