Оператор (генетика)
Оператор або операторна послідовність — регуляторна послідовність ДНК прокаріот, що є місцем зв'язування транскрипційних факторів. Регуляторні білки, приєднані до оперона, можуть по-різному впливати на транскрипцію: перешкоджати зв'язуванню РНК-полімерази із промотором, або, навпаки, сприяти такій взаємодії.[1][2]
Кожна операторна ділянка має унікальну послідовність нуклеотидів, яка може розпізнаватись регуляторними білками. Останні мають спеціальні ДНК-зв'язувальні домени, здатні взаємодіяти із специфічним для кожної послідовності набором атомів, що експонуються у великий жолобок ДНК. Транскрипційні фактори часто мають дві ДНК-зв'язуючі ділянки або функціонують у димерній формі, через це оператори зазвичай мають паліндромні послідовності, як наприклад консенсус-оператор оперонів PR та PRM фага лямбда[3]:
T A T C A C C G C C G G T G A T A | | | | | | | | | | | | | | | | | A T A G T G G C G G C C A C T A T
Прикладами найкраще вивчених операторів можуть бути:
- Три оператори лактозного оперону кишкової палички o1 або om (положення +11), o2 (+412) і o3 або oa (-82) — місця зв'язування білка lac-репресора. Цей білок функціонує у формі тетрамера, тому може зв'язуватись з двома операторами водночас, що викликає утворення петель в ДНК.
- Оператор триптофанового оперону — місце зв'язування триптофанового репресора;
- Оператори правого і лівого ранніх оперонів фага лямбда, які є місцям зв'язування лямбда-репресора та білка Cro.[1]
Джерела
- Tamarin RH (2001). Principles of Genetics (вид. 7th). Mcgraw-Hill. ISBN 0072334193.
- Alberts B, Johnson A, Lewis J, Raff M, Roberts K, Walter P (2007). Molecular Biology of the Cell (вид. 5th). Garland Science. ISBN 978-0-8153-4105-5.
- Пташне М (1988). Переключение генов. Регуляция генной активности и фаг λ. Мир. ISBN 5-03-000854-3.