Операція «Кілгол»

«Операція Кілгол» (англ. Keelhaul від to keelhaul — «кілювати, протягувати під кілем у покарання») — операція англійських і американських військ з передачі радянській стороні громадян СРСР, які знаходились на підконтрольній їм (військам) території: гастарбайтерів, військовополонених, а також біженців та громадян СРСР, що служили та воювали на стороні Німеччини.

Проводилась в період між 14 серпня 1946 i 9 травня 1947 у рамках колабораціонізму.

Ялтинська конференція

Домовленість про репатріацію була досягнута на Ялтинській конференції і стосувалась всіх переміщених осіб, які станом на 1939 рік були громадянами Радянського Союзу, незалежно від їх бажання повертатись на Батьківщину. При цьому була видана і деяка частина колишніх підданих Російської Імперії, які ніколи не мали радянського громадянства.[1] Ця операція ознаменувала собою завершення примусової репатріації Радянського Союзу після Другої світової війни. Інша сторона обміну — радянське керівництво з'ясувало, що, незважаючи на вимоги Сталіна, британська розвідка зберігає ряд антикомуністичних ув'язнених з метою відновлення «антирадянських операцій» за наказом Черчилля.[2]

Критика

Найбільш відома своїм драматизмом видача представниками НКВС козаків, що брали участь у війнах на стороні Німеччини. [3] Автор Микола Толстой-Милославський описував сцену повернення американців до табору інтернованих після того, як вони доставили людей до радянської влади: "Американці повернулися до Платтлінга з почуттям ганебності. Перед тим, як вони вийшли з лісу після зустрічі з представниками радянської влади, багато хто побачив, що ряд тіл щойно переданих людей вже висить на гілках сусідніх дерев ".[4]

Олександр Солженіцин назвав цю операцію "останньою таємницею Другої світової війни ".[5] Він долучився до фонду правового захисту, створеного для допомоги Толстому, якого звинувачували в наклепі в справі 1989 року, поданої лордом Алдінґтоном про звинувачення Толстого в військових злочинах, пов'язаних з цією операцією. Толстой програв справу в судах Великої Британії, але уникнув відшкодування збитків, оголосивши про банкрутство.[6]

Див. також

Посилання
  1. Панский Я. Возвращение на родину // Совершенно секретно. 11 марта 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Costello, John (1988). Mask of Treachery. с. 437.
  3. Толстой Н. Д. Жертвы Ялты. Гл. 15. Заключительные операции. — М.: Русский путь, 1996. — ISBN 5-85887-016-3
  4. Murray-Brown, Jeremy. A footnote to Yalta. Boston University. Архів оригіналу за 16 травня 2008.
  5. Солженицын, Александр (1974). Архипелаг Гулаг. с. 85.
  6. Lord Aldington. The Guardian (London). 9 December 2000. Процитовано 25 травня 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.