Оранієнбаумська електрична лінія
Оранієнбаумська електрична лінія (неофіційна назва — Оранел або Оранела[1][2]) - унікальна залізнична лінія, створена в Санкт-Петербурзі на початку XX століття уздовж Петергофської дороги, яка мала зв'язати Нарвську заставу зі Стрєльною, Петергофом, Оранієнбаумом і Красною Горкою (загальна довжина - близько 66 км[3]). По суті, Оранієнбаумська електрична лінія - перший в Російській імперії проект приміських електропоїздів (якщо не вважати створеної у 1901 у польському місті Лодзь).
Ідея прокладки трамвайної лінії була висунута у 1898, у грудні 1906 будівництво було доручено «Обществу Северных электрических железных дорог» (пізніше «Общество Ораниенбаумской электрической линии»). У 1912 був покладений перший відрізок залізничної колії на ділянці Автово - Стрєльна. У 1913 почалося будівництво лінії за проектом інженера С. А. Бернатовича, який переміг у конкурсі. Центральна електростанція будувалася в межах Петербурга на березі річки Єкатерингофки, а три тягові підстанції зводилися в селищі Княжево (збереглася споруда «цегляного стилю» на проспекті Стачек поблизу Трамвайного проспекту), в Стрєльні і Мартишкино (також збереглася в складі колишнього механічного заводу поблизу шляхопроводу). У Княжево, поруч з Автово, з'явився вагонний парк з майстернями (згодом трамвайний парк імені Котлякова).
Перша ділянка залізниці від депо Княжево до Путилівського заводу відкрилася для пасажирських перевезень тільки у грудні 1 915, а у січні 1916 трамваї пішли по Петергофському шосе до Нарвських воріт. Центральна електростанція так і не була введена в експлуатацію. Відрізок що діяв електрику мав від міської мережі, що робило технічно неможливим рух трамвая далі Стрєльни. До літа 1917 працювала ділянка від Нарвських воріт до Привала (розвилки Нарвської і Петергофської доріг) на Петергофском шосе, пізніше - до Стрєльни (протяжність - близько 25 км).
Оранієнбаумська електростанція мала два агрегати з 3 тис. КВт кожен. У 1919 в умовах наступу німців вони були евакуйовані і вивезені на копальні Кизеловського вугільного тресту[4], де ще навесні 1918 року було запропоновано проект Кизеловської ГРЕС потужністю 15 тис. Квт[5]. У відсутність електричної тяги трамваї, що слідували по рейках Оранели, підчіплювались до паровоза. У 1920-і роки рейки і шпали від Стрєльни до Оранієнбаума були демонтовані і використані в Азербайджані[1].
У 1924 рух від Автово до Стрєльни відновився, а у 1929 колії були приєднані до міської трамвайної мережі. Під час Другої світової війни були зруйновані і колії від Стрєльни до міста.
У 1953 трамвайна лінія до Стрєльни була відновлена. У 1959-1963 році лінія перенесена з проспекту Стачки. З тих пір по ній проходить трамвайний маршрут № 36 (а також частково - інші маршрути).
Примітки
- Журнал «Нева» 2005, № 8, седьмая тетрадь, Владимир Парахуда, Загадочный ОРАН
- Журнал Санкт-Петербургский университет ISSN 1681-1941 / № 28-29 (3653-54), 12 декабря 2003 года — Воссоздать Оранэлу!
- А. И. Карху «Истоки» — От «Конки» до электрички
- Н. Д. Аленчикова. В буднях великих строек. Пермское книжное изд-во, 1977, с. 81.
- Баканов С. А. Строительство районных электростанций по плану ГОЭЛРО на Урале //Вестник Челябинского государственного университета. 2009. № 32 (170). История. Вып. 35. С. 67.
Ресурси Інтернету
- ГУП «Электротранс» — Оранэла — первая российская электричка
- Журнал «Нева» 2005, № 8, седьмая тетрадь, Владимир Парахуда, Загадочный ОРАН
- Журнал «Санкт-Петербургский университет» ISSN 1681-1941 / № 28-29 (3653-54), 12 декабря 2003 года — Воссоздать Оранэлу!
- Журнал «Октябрьская магистраль» / № 78 (13505), 26 апреля 2003 года — Как Ораниенбаумская электродорога стала трамвайной
- Журнал «Петербургские магистрали» / № 17 (6019), 18 мая 2005 года — Начало строительства ОРАНЭЛы
- Журнал «Наука и жизнь» — Из Петербурга в Петергоф по морю и посуху
- А. И. Карху «Истоки» — От «Конки» до электрички
- Ораниенбаумская электрическая железная дорога