Лодзь

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 17.2 °C (63 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.2 °С (28 °F)[3].

Лодзь, 1936

Лодзь вперше згадується у 1332 році, міські права отримує 1423 року. 1820 почався розвиток промисловості. У кінці XIX століття місто було вже великим промисловим центром з населенням 300 тисяч мешканців.

Після бойових дій у вересні 1939 року і німецької окупації Польщі місто було перейменовано на Ліцманштадт.

До нацистської окупації в Лодзі жили 230 000 євреїв, які становили третину населення міста. На початку війни всі євреї міста і околиць були зігнані в гетто і пізніше депортовані в табори смерті. Лодзинське гетто було одним з найбільших, вкрай важливим для німецької промисловості. Під час війни загинули 420 000 жителів міста, з них 300 000 євреїв і 120 000 поляків. В околицях Лодзі були також створені табори для циган і поляків. Після війни в місті залишилося 900 євреїв.

18 січня 1945 році місто захопила Червона Армія. У 1945 році до Лодзі переїхав уряд Польщі, і місто де-факто виконувало функції столиці до 1948 року.

У незалежній Польщі — центр воєводства.

Незважаючи на те, що історія Лодзі бере свій початок ще в середньовіччі, найвищий розквіт міста відноситься до періоду Царства Польського. Саме тоді, в 20-і роки XIX століття, у Лодзі створювалися суконні і ткацькі посади: спочатку вздовж Пьотрківського Тракту (нині вулиці Петрковської), а також водно-фабричні посади на річці Ясен. Сприятливі економічні та житлові умови залучали іноземних промисловців. Перші мануфактури і механізовані фабрики будувалися в стилі класицизму, мали гладкі, поштукатурені стіни. У другій половині XIX століття в Лодзі з'явилися сотні цегляних фабрик побудованих з використанням залізобетонних конструкцій, а місто отримало прізвисько «польського Манчестера».

• Площа Свободи
  • ратуша (1827 р.; класицизм).
• Вулиця Пйотрковська:
  • палац Максиміліяна Ґольдфедера (1892 р.);
  • двір Людвіка Ґеєра (1833 р.).
• палаци Познанських:
  • палац Ізраеля Познанського (1898 р.);
  • палац Моріса Познанського (1896 р.);
  • палац Короля Познанського 1904 р.).
• Біла фабрика — музей текстильної промисловості;
• палац Кароля Шайблера (1865 р.);
• єврейське кладовище — найбільше в Європі (42 га, понад 200 тис. поховань), з найбільшою у світі єврейською цвинтарною будівлею (могила Ізраеля Познанського);
• завод Ізраеля Познанського 1872—1897 р.
• Пам'ятник жертвам комунізму.

• 
  Архікатедра
• 
  Біла фабрика Людвіка Ґеєра
• 
  Палац Кароля Познанського

Місто є головним центром кінопродукції у Польщі. Тут відбувається м. ін. Фестиваль діалогу чотирьох культур (польської, російської, німецької та єврейської).

Музей міста Лодзь

• Художній музей — унікальна колекція сучасного мистецтва європейського масштабу, починаючи з 30-х років ХХ століття;
• Центральний музей ткацтва — найбільша колекція текстильного мистецтва (в історичній будівлі Білої фабрики Людвіка Ґеєра);
• Музей міста Лодзь — в палаці Ізраеля Познанського;
• Музей археології та етнографії — пам'ятки регіону і унікальна нумізматична колекція;
• Музей кінематографії — представлено історичне кіноустаткування, реквізит з відомих кінофільмів і ляльки з польських мультфільмів (в палаці Кароля Шайблера).

Політехніка Лодзька

У місті 23 виші, серед них Лодзький університет, Політехніка Лодзька, Державна вища школа фільму, телебачення та театру.

У місті знаходиться ботанічний сад площею 75 гектарів.

Музей кінематографії

Протягом багатьох років Лодзь вважалася столицею польського кінематографа. На території міста діяли кіностудії художніх, науково-популярних і мультиплікаційних фільмів, студій звукозапису та виробництва кінокопій. Саме тут було засновано першу в Польщі студію анімаційних фільмів «Се-ма-фор». Лодзь славиться всесвітньо відомою Вищою Школою Кінематографу, Телебачення і Театру.

28 травня 1998 року було встановлено першу зірку на Лодзькій Алеї зірок[4].

Крім того, Лодзь відома як місто з чудовою театральною традицією.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[5][6]:

Історія

На православному цвинтарі в Лодзі знаходяться українські поховання: могила Іллі Ясінчука (1900—1980), сотника Армії УНР, згодом інженера, хіміка, викладача; поховання Зиновія Подушка (1887—1963), воїна Армії УНР, художника; могила Анни Кондратченко (псевдо «Ластівка»; пом. 1941), учасниці війни 1920 р., учительки; могила полковника Володимира Третякова (1882—1945), поховання полковника Володимира Немоловського (1892–1943), могила хорунжого Ткаченка, шофера отамана Симона Петлюри; поховання Марти Корнилецької (1898–1942) та її чоловіка Анатолія Корнилецького — театральних артистів, також військового театру УНР[7].

Поряд з корінними жителями, величезну роль в промисловому розвитку Лодзі зіграло приїждже населення. У другій половині XIX століття в Лодзі проживали поляки, німці, євреї, чехи, сілезці. Єврейське населення, понад 240 тисяч осіб, подарувало Лодзі найбільших фабрикантів, купців, банкірів, знаменитих архітекторів і письменників. З 2002 року в місті проводиться Фестиваль Чотирьох Культур.

• Пйотр Фрончевський;
• Подушко Зиновій Григорович (1887—1963) — український художник.

Міжнародний аеропорт Владислава Реймонта пов'язує Лодзь і Лодзьке воєводство з кількома європейськими містами (Мюнхен, Амстердам, Прага, Лондон, Дублін, Единбург). У 2013 р. посів 8-е місце серед аеропортів Польщі за пасажиропотоком.

• Lotnicze Warsztaty Doświadczalne

• Łódź // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 677. (пол.)