Орининська загальноосвітня школа-інтернат

Орининська загальноосвітня школа-інтернат - навчальний заклад І-ІІІ ступенів типу інтернат з восьмирічним навчанням, знаходиться в селі Оринин, Хмельницької області. Працює з 1960 року.

Орининська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Хмельницької обласної ради
Тип школа-інтернат
Країна Україна
Розташування Оринин
геокоординати не задано:
Засновано 1959
Закрито Зачинено (розформували)
Учні 179
Адреса с. Оринин

Історія

На ХХ з'їзді КПРС було прийнято постанову ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР про створення особливих дитячих закладів — шкіл-інтернатів, які б об'єднували функції сімейного, суспільного та державного виховання. Постановою Міністерства освіти, обласним відділом освіти від 25 грудня 1959 року в Оринині відкрито школу-інтернат обласного підпорядкування. Згідно з планами укрупнення районів Орининський район був розформований 10 вересня 1959 року, тому інтернату передали звільнений будинок райкому партії та виконкому, гаражі для автомобілів та приміщення середньої школи № 2. Призначалася школа-інтернат для дітей із сімей інвалідів, малозабезпечених та багатодітних сімей, дітей матерів-одиночок, дітей-сиротів. Тобто, для дітей, які не можуть одержувати повноцінного виховання в сім'ї.

Директором школи було призначено колишнього секретаря Орининського райкому партії Олександра Івановича Ілика; завідувачем господарством — Степана Миколайовича Гнівчинського (колишнього завідувача початкової школи с. Дубинка, відмінника народної освіти України); головним бухгалтером — Фому Михайловича Потульніцького.

Терміново здійснювалися заходи для негайного початку роботи інтернату. Голови колгоспів, керівники 28 орининських організацій та підприємств зробили внесок для обладнання спальних приміщень та навчальних класів. 10 січня 1960 року школа прийняла своїх перших учнів. Статус школи — восьмирічна. З допомогою обласного відділу освіти була проведена комплектація дієздатного педагогічного колективу із кращих вчителів області.

Все господарство школи на початку складалося із пари коней, якими завозились хліб і молоко. Пізніше школі подарували грузовий моторолер. Для школи виділили і закріпили за школою земельну ділянку. Розпочалось будівництво спального корпусу для хлопчиків. На цій ділянці потрібно було знести два житлових будинки, старий сарай біля навчального корпусу, одноповерхову побудову біля навчального корпусу, старе приміщення районного військкомату та багато іншого, що для школи було непотрібним та й непридатним.

В 1963 році Ілика О. І. запросили на посаду директором школи у Вінницю. Орининський інтернат очолив Василь Микитович Дикий. Розгорнулось будівництво шкільного стадіону, спортивного залу. На місці знесених житлових будинків розбиті клумби квітів. Започатковано алеї героїв-космонавтів і героїв-комсомольців.

Невдовзі[коли?] Василя Дикого призначили директором школи села Вовковинці. На посаду директора школи-інтернату призначили Івана Йосиповича Вишневського. Розпочалося будівництво прачечної-лазні. Будується друга кочегарня для опалення навчального корпусу. Добудовується до навчального корпусу шість класних приміщень. В 1972 році Іван Вишневський помер.

Школу очолила Ганна Антонівна Грабовецька. За домовленостями з педагогічним та сільськогосподарськими інститутами Кам'янця-Подільського до 9 класу розпочинається набір учнів, які виявили бажання стати вчителями або працівниками сільського господарства. Для ведення сільського господарства виділено 20 га землі. Школа вирощувала для своїх потреб всю сільгосппродукцію.

В 1986 році школу-інтернат очолила Марія Іванівна Любонько.

Про життя інтернату повідомлялось в періодичній пресі різних регіонів СРСР: Азербайджану, Адигеї, Кіровограду, Вінниці, Рівного, Перму, Чернігову, Уралу та інших. Про роботу та життя школи розповідалось у передачах республіканського, обласного, районного радіомовлення. Випущено низку буклетів та плакатів щодо досвіду роботи колективу школи-інтернату Оринина.

Директори
  • Олександр Ілик (1960—1963)
  • Василь Дикий (1963-?)
  • Іван Вишневський (?-1972)
  • Ганна Грабовецька (1972—1986)
  • Марія Любонько (1986 — ?)
  • Ольга Горбатенко (? - дотепер)

Сьогодення

В школі працюють предметні кабінети, предметні гуртки, спортивні секції, гуртки художньої самодіяльності. Паралельно з навчальним процесом, в школі проводиться трудове, естетичне, патріотичне виховання, спортивно-масова робота. Проведений «євроремонт» навчального корпусу, спальних корпусів. Перекрито спальний корпус металочерепицею, замінено вікна на пластикові. Побудовано внутрішні туалети, душові, медичний ізолятор, санітарно-гігієнічну кімнату. Харчування дітей проводиться на високому калорійному рівні.

Станом на 2017 рік школа-інтернат утримує 170 вихованців з різних куточків Хмельницької області. Це діти-сироти, напівсироти, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей, діти, позбавлені батьківського піклування. Школа щорічно випускає 25-30 учнів.

У школі діють 11 класних кімнат, комп'ютерний клас, три кабінети СПО, музичний кабінет, кабінет соціально-психологічного розвантаження, ігрова кімната для учнів 1-го класу та дошкільнят, спортивна та актова зали, бібліотека, «Українська світлиця», Зал Бойової Слави, стадіон, ігровий дитячий майданчик. Для учнів школи працюють спортивні секції: тенісу, легкої атлетики,  різноманітні гуртки: «Казка починається», «Джерельце», вокальна група «Співочі чорнобривці», ансамбль народних інструментів, хореографічна студія.

Щороку вихованці оздоровлюються в дитячих санаторіях та оздоровчих таборах «Світанок» с. Маліївці, «Каштан» с. Великий Жванчик, «Кабельник» с. Расейка Одеської області. Школу підтримують благодійний фонд «МіСт ім. Михайла Савенка», БОБДФ «Щедрику-Ведрику», БО «Батьківський край», які організовують для них цікаві екскурсії, забезпечують обладнанням, солодкими подарунками на свята.

Станом на 2017 рік школа—інтернат працює за напрямком «Особистісний художньо-естетичний розвиток учнів, формування здорового способу життя, виховання потреби в творчій самореалізації та розвиток компетенцій життєздатності», директором школи-інтернату є Горбатенко Ольга Володимирівна.

Вчителі

Разом з директорами школи у відповідні роки працювали заступниками директора по навчальній роботі: Закордонець Сава Васильович, Ковальчук Анатолій Павлович, Гром Іван Іванович, Буратинський Віктор Михайлович, Лесюк Ірина Вікторівна, Каневський Іван Пахомович, Боржієвська Ганна Андріївна, Михальчук Людмила Родіонівна, Івахнюк Наталія Іванівна.

Заступниками директора по виховній роботі працювали: Барицький Андрій Михайлович, Рудський Микола Опанасович, Паламар Іван Васильович, Каневський Іван Пахомович, Гнівчинська Валентина Степанівна, Горбатенко Ольга Володимирівна, Косінська Оксана Жанівна.

У відповідні роки в школі працювали заслужені вчителі України: Пономаренко Антоніна Павлівна, Грабовецька Ганна Антонівна, Будзінська Броніслава Іванівна, десятки вчителів «Відмінник народної освіти України», «Відмінник народної освіти СРСР», старші вчителі і вчителі — методисти.

Під керівництвом Миколи Никаноровича Музики в школі плідно працювала виробнича бригада по вирощуванню цукрових буряків. Бригадир, учениця 10 класу Зіна Мельник нагороджена медаллю «За трудову відзнаку».

Учні під керівництвом учителя музики Гасюка О. М. брали активну участь в оглядах-конкурсах, концертах на різних рівнях, за що нагороджені низкою грамот та дипломів. Під керівництвом вчителя фізичного виховання Івахнюка Є. В. спортсмени школи ставали призерами районних, обласних змагань. Загін пошуковців під керівництвом Івана Пахомовича Каневського здобув друге місце в СРСР за плідну роботу по вивченню бойового шляху, розшуку родин загиблих, встановленню невідомих прізвищ загиблих тих військових частин, які визволяли Поділля. Іван Каневський також написав книжку про школу «Її величність — школа-інтернат».

Багато вчителів інтернату надалі займали посади в інших навчальних закладах та органах влади.

  • Дикий В. М. — директором інтернату с. Вовковинці, Хмельницького інтернату, і викладач Хмельницького технологічного інституту;
  • Ілик О.І — директором інтернату в м. Вінниця;
  • Ковальчук С. М. — директором СШ в с. Кульчиївці;
  • Паламар І. В. — директором школи с. Нігин;
  • Завальнюк О. М. — викладачем, ректором Кам'янець — Подільського. університету;
  • Рудський М. О. — завідувачем Чемирівецького райво;
  • Грабовецький В. В. — директором школи с. Ріпинці;
  • Желізник Д. М. — інспектором відділу освіти Кам'янець — Подільського району
  • Барицький А. М. — інспектором відділу освіти Кам'янець — Подільського району;
  • Каневський І. П. — головою селищної ради с. Оринин;
  • Ковальчук А. П. — директором Орининської СШ;
  • Вечір О. М. — зав. нагородним столом Хмельницького облвиконкому

Антоніна Пономаренко

Антоніна Павлівна Пономаренко народилась 14 березня 1916 року в селі Оринин у бідній селянській родині. Батько був безземельним, працював ковалем, помер 1919 року. Мати в 1929 році вступила до колгоспу, де й працювала до смерті в 1950 році

У 1931 році Антоніна закінчила Орининську семирічну школу, а 1932 року вступила до Орининського робітфаку при Кам'янець–Подільському зоотехнічному інституті, який закінчила в 1934 році. Працювала бібліотекарем Орининської школи, а в 1937—1941 роках — вчителькою 1-4 класів. Паралельно навчалася в Тульчинському педагогічному училищі, яке закінчила 1938 року. Під час радянсько-німецької війни була в евакуації, працювала вчителькою молодших класів у селі Донське (Самарського району Чкаловської області) з грудня 1941 по червень 1944 року. Член КПРС з 1944 року. Після відновлення радянської влади в Україні у 1944 році Пономаренко повернулася до Оринина та 2 роки працювала штатним пропагандистом Орининського райкому партії. У 1946—1960 роках працювала вчителькою молодших класів у школах сіл Жердя та Оринин.

З 1960 року працювала в інтернаті вчителем молодших класів. Її педагогічна праця дістала визнання, за що Антоніна Пономаренко була відзначена званням «Заслуженого вчителя школи Української РСР».[1] Також Пономаренко була нагороджена медалями «А. С. Макаренка», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.р.», «Ветеран праці» та низкою інших. Її ім'я було занесено до «Ленінської книги педагогічної слави.»

Антоніна Пономаренко вийшла на пенсію у 1979 році, померла 3 квітня 1998 року. Похована в селі Оринин на місцевому кладовищі.

Бронислава Будзінська

Броніслава Будзінська народилась 20 червня 1942 року в селі Чорна Хмельницької області. У 1949-1956 роках навчалась у семирічній школі села, надалі поступила до восьмого класу Біленької середньої школи. У 1959 році отримала атестат зрілості. Восени 1959 року пішла працювати вожатою в Чорнянську семирічну школу. У 1960 році вона вступила на заочне відділення Кам'янець-Подільського педагогічного інституту ім. В. П. Затонського. У 1965 році вона закінчила своє навчання у вузі, отримавши диплом вчителя початкових класів.

У 1963-1997 роках Броніслава Будзінська працювала в Орининській школі-інтернаті.[2] За сумлінну працю Броніславу Іванівну нагороджували великою кількістю різних грамот та нагород: 25 грудня 1976 року її було нагороджено нагрудним знаком «Відмінник народної освіти УРСР», а Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 липня 1981 року їй було присвоєно почесне звання Заслуженого вчителя УРСР.[1]

Випускники

Станом на 2017 рік вчителями та вихователями в інтернаті працює 10 колишніх учнів. Випускники 2007 року Валерій Рашов та Віталій Садовський брали участь у революції Гідності та служать у військових частинах у зоні АТО.

Інші визначні випускники:

  • Вигоняйло Лариса, доктор медичних наук, професор;
  • Загродська Людмила, старший помічник прокурора Хмельницької області;
  • Мосоров Анатолій, генерал-майор авіачастини;
  • Федірко Анатолій Олекандрович, доцент, заступник завідувача кафедри спорту і спортивних ігор Кам'янець-Подільського національного університету факультету фізичної культури, кандидат у майстри спорту з настільного тенісу;
  • Олендра Петро Васильович, тренер в Кам'янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою;
  • Барановський Станіслав Францович, старший оперуповноважений карного розшуку, заступник начальника РВ ВС, начальник райвідділу міліції;
  • Татаурова Валентина Павлівна, молодший науковий співробітник в науково-дослідному Інституті дитячої курортології і фізіотерапії м. Євпаторія;
  • Олійник Галина Михайлівна, помічник санітарного лікаря з гігієни харчування в райепідемстанції;
  • Білюк Анатолій Іванович, міський голова м. Боярка;
  • Гончарова Олександра — режисер-постановник на каналі «1+1» і телеканалі «Україна»,
  • Гончаров Аркадій — заступник начальника земельного відділу Хмельницької області

Примітки
  1. Паспорт територіальної громади сіл Орининської сільської ради Кам'янець–Подільського району[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Край Кам'янецький / І. С. Винокур; голов. ред. Е. Є. Кульчицький. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. ISBN 966-7975-62-2

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.