Орлов Леонід Володимирович
Орлов Леонід Володимирович (6 серпня 1855[1], Тамбовська губернія, Російська імперія — 24 квітня 1923, Харків) — хірург, професор кафедри хірургічної патології Харківського університету.
| Орлов Леонід Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
6 серпня 1855
Тамбовська губернія |
| Помер |
24 квітня 1923 (67 років) Харків |
Біографія
Народився в родині урядовця. 1873—1878 роки навчався на медичному факультеті Московського університету. Півроку відслужив в армії. Після служби, 4,5 роки працював ординатором хірургічного відділення в Басманній лікарні м. Москви.
У 1884 р. у Військово-медичній академії захистив дисертацію на ступінь доктора медицини «О влиянии ванн на кожную перспирацию».
1885—1889 роки працює асистентом під керівництвом хірурга Н. Д. Монастирського в хірургічному відділенні клінічного інституту Великої Княгині Олени Павлівни. У 1889 році Леонід Володимирович займає посаду приват-доцента. 1890 рік — переходить на кафедру хірургічної патології Військово-медичної академії, яку очолює М. С. Субботін, веде доцентські курси.
У 1894 році стає професором та завідувачем кафедри хірургічної патології (кафедра хірургічної патології з десмургією і механургією та вченням про вивихи і переломи) Харківського університету. Під час його завідування кафедра швидко змінюється на краще, клініка розширюється, центр занять переноситься у військовий госпіталь. Л. В. Орлов відкриває велику бактеріологічну лабораторію, де проводять заняття та дослідження лікарі й студенти.
У 1895 році першими в Україні (і в Росії) виконали операцію на судинах, був накладений шов на підколінну артерію (Л. В. Орлов у Харкові, І. Ф. Сабанєєв в Одесі).
У 1889 році за рішенням керівництва Харківського університету професор стає завідувачем кафедри факультетської хірургічної клініки (після смерті проф. В. Ф. Грубе). З 1910 року й до кінця життя працює завідувачем кафедри факультетської хірургії Харківського жіночого медичного інституту (з 1920 року кафедра входить до складу Харківського медичного інституту).
Помер Л. В. Орлов у муках від гіпернефрому. Сам поставив діагноз та визнав операцію безцільною.
Напрацювання
Публікував роботи російською та німецькою мовами.
Досліджував питання хірургічного лікування ехінококу, радикального лікування злоякісних пухлин яєчка, ектопатії сечовика, накладання швів при кишковій непрохідності, на серцевий м'яз, артерії та ін.
- «К вопросу о влиянии ванн на кожную перспирацию» (дисертація, СПб., 1884)
- «О местной анестезии солянокислым кокаином» («Врач» та «Wien. Med. Wochenschrift», 1887)
- «Материалы к вопросу о путях проникновения микробов в животный организм» (ibid., 1887)
- «О бугорчатке языка» («Врач» та «St. Petersb. Med. Wocbehschrift», 1887)
- «О трепанации височной кости при закупорке поперечной пазухи» («Врач», 1888 та «Deutsche Med. Woch.», 1889)
- «Об остеомах в приводящих мышцах у кавалеристов» («Врач» та «Wien. Med. Woch.», 1888)
- «К вопросу об актиномикотическом поражении головного мозга и его оболочек» («Врач» та «Deut. Med. Woch.», 1890)
- «Осумкованные экзостозы и их развитие» («Врач», 1889 та «Deutsche Zeitschr. f. Chirurgie», том 31)
- «Как долго брюшнотифозные палочки могут оставаться в теле человека, сохраняя свою жизнеспособность?» («Врач», 1889, та «Deutsche Med. Woch.», 1890)
- «К этиологии нагноений, осложняющих брюшной тиф» («Врач», 1890)
- «О микробах столбняка» («Врач», 1893)
- «О наложении шва на раны артерий» («Вестник Медицины», 1896)[2].
Разом з професором. В. Я. Данилевським з 1895 року редагує «Вестник Медицины», в котором печатает ряд рефератов по хирургии[3].