Ортодонтія

Перші згадки про спроби виправлення положення зубів зустрічаються ще в працях Гіппократа. До Нового часу праці античних дослідників не отримали належного розвитку, і тільки в 1728 у П'єр Фошар (Pierre Fauchard) опублікував книгу «Дантист Хірург», в якій одна з глав була повністю присвячена проблемам вирівнювання зубів.

У 1850-х роках починається становлення ортодонтії як окремої галузі стоматології. Основоположником цього напрямку вважається Норман Кінгслі (Dr. Norman Kingsley). Він був першим, хто застосував позаротову тягу для корекції протрузії зубів. У той час основна увага приділялася корекції лицьових пропорцій, видалення зубів по ортопедичним показаннями не проводилося. В 1880 у Норманом Кінгслі була написана книга «Трактат про зубні аномалії» («Treatise on Oral Deformities»).

Також одним з основоположників ортодонтії є Фаррар (JN Farrar), який вперше запропонував для лікування в ортодонтії застосування помірних сил протягом тривалого часу.

У 1890-е роках почалися дослідження проблем заміни відсутніх зубів протезами та корекції прикусу. Едвард Енгл (Dr. Edward Angle) опублікував в ті роки роботи з класифікації порушень прикусу.

У 1900–1901 ах Едвард Енгл і 12 його колег створили об'єднання стоматологів, що займалися ортодонтією, з якого згодом розвинулася Американська асоціація ортодонтів (American Association of Orthodontists).

У 1930-х роках в США відбувається бурхливий розвиток естетичної стоматології. Широке поширення отримує видалення зубів з метою забезпечення більш тривалої якісної оклюзії. Дедалі більше стоматологічних втручань стало проводитися з естетичних, а не за медичними показаннями.

У 1940-х з'являється метод цефалометрії, розширюються знання стоматологів і про вплив взаємного розташування і розмірів кісток черепа на формування прикусу. З'являються нові методи лікування, спрямовані на зміну цих співвідношень і виправлення тим самим дефектів ротового апарату. Зростання кісткових структур спотворюється, сповільнюється або стимулюється залежно від необхідного результату.

Наприкінці XX століття поява нових матеріалів, що володіють пам'яттю форми, дозволило створити досконаліші й ефективні коригувальні апарати. В XXI століття зусилля ортодонтів спрямовані на створення максимально непомітних коригувальних апаратів[2].

Прикуси, при яких відзначається аномальне положення окремих зубів, деформації зубних дуг та їх аномальне співвідношення (зсув у сагітальному, вертикальному й трансверзальному напрямках), називають аномальними, або патологічними.

Відомі наступні види основних аномальних прикусів: 1) прогнатичний (дистальний); 2) прогенічний (мезіальний); 3) відкритий; 4) глибокий; 5) косий (перехресний); 6) нейтральний прикус із аномальним положенням окремих зубів.

У кожному виді прикусів можливий ряд варіантів, пов'язаних з характерною позицією перших молярів (нейтральна, дистальна або мезіальна), особливістю розвитку альвеолярних гребенів і положення щелеп (зубо-альвеолярні й гнатичні різновиди), сполучення ознак основної аномалії з ознаками інших видів прикусу наявності деформації зубних дуг (звуження, компресія або розширення, подовження або вкорочення), неповного або надмірного комплекту зубів[3].

• АСОЦІАЦІЯ ОРТОДОНТІВ УКРАЇНИ