Ортостатична проба

Після перебування в положенні лежачи протягом не менше ніж 3-5 хв. у досліджуваного підраховують частоту пульсу за 15 сек. і результат помножують на 4. Тим самим визначають вихідну частоту серцевих скорочень за 1 хв. Після чого досліджуваний повільно (за 2-3 сек.) встає. Відразу після переходу у вертикальне положення, а потім через 3 хв. стояння (тобто коли показник ЧСС стабілізується) у нього знов визначають частоту серцевих скорочень (за даними пульсу за 15 сек., помноженими на 4).

Нормальною реакцією на пробу є збільшення ЧСС на 10-16 ударів за 1 хв. відразу після підйому. Після стабілізації цього показника через 3 хв. стояння ЧСС дещо зменшується, але на 6-10 ударів за 1 хв. вища ніж у горизонтальному положенні. Сильніша реакція свідчить про підвищену реактивність симпатичної частини вегетативної нервової системи, що притаманне недостатньо тренованим особам. Слабша реакція спостерігається у разі зниженої реактивності симпатичної частини і підвищеного тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи. Слабша реакція, як правило, супроводжує розвиток стану тренованості.

B.F.Robinson ще в 1732 році спостерігав ортостатичне підвищення частоти серцевих скорочень і пов'язував приріст пульсу з напруженням скелетної мускулатури.

Згодом L.E. Graves у (1831), обертаючи людей на дошці, також відмітив зміну ЧСС і пояснив це дією сили тяжіння.

Ортостатичну пробу на тваринах вивчали A.Salathe (1877), В.В.Пашутин (1881); у людей - Martinet (1916) та інші.

• Методичні вказівки: фізична реабілітація та спортивна медицина, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Лешко В.Н., Карпеева Н.В.: Методы контроля за функциональным состоянием организма студента^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

• Кліностатична проба